ЕКОЛОГІЧНА САМОСВІДОМІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПСИХОЛОГІЧИЙ ФЕНОМЕН

Анотація

Екологічна криза, що все більш загострюється у сучасному світі, актуалізує нові підходи до наукового осмислення взаємодії людини і природи. Ключовими з них є антропоцентричний, природоцентричний та екоцентричний, які спрямовані на формування відповідного їм типу екологічної свідомості й самосвідомості особистості. Метою дослідження є виявлення теоретико-методологічних основ дослідження екологічної самосвідомості особистості у сучасній психології. Антропоцентричний тип екологічної свідомості утверджує людину як найвищу цінність і головного суб’єкта організації середовища, для якого оточуючий світ є ресурсом для задоволення потреб. Природоцентричний тип визнає найвищою цінністю природу, на служіння якій має спрямовуватися діяльність індивіда. Для екоцентричного типу екологічної свідомості найвищою цінністю є гармонійний розвиток природи і людини як її частини з урахуванням можливих наслідків антропогенного впливу. На переконання психологів, екологічна самосвідомість особистості формується через відокремлення себе від світу й усвідомлення власних можливостей впливу на нього. Вона може проявлятися як усвідомлення матеріального світу та взаємозв’язку між його системами і як визначення ролі та місця людини у цьому світі. Співвідношення компонентів екологічної самосвідомості відображає актуальний стан розвитку суспільства. До найбільш актуальних сьогодні екологічних проблем, що відображають зміст та спрямованість екологічної самосвідомості особистості, вчені відносять власне екологічні, соціальні, науково-психологічні, освітні, а також практичні (зокрема, надання психологічної допомоги особам, які постраждали від стихійних лих, екологічних та техногенних катастроф, методи діагностики та формування екологічної свідомості й самосвідомості, тощо).

Література

1. Гарнцев, М.А. (1987). Проблема самосознания в западноевропейской философии. Москва: Изд-во МГУ. 215
2. Дерябо, С.Д. (1999). Экологическая психология: Диагностика экологического сознания. Москва : МПСИ. 310.
3. Дерябо, С.Д. (2002). Феномен субъектификации природных объектов (Дис. д-ра психол. наук). Москва. 365.
4. Журавльова, Л.П., & Романова, М.К. (2019). Психологія екологічної свідомості в акмеогенезі. Соціальна адаптація людей літнього віку в сучасному суспільстві, ортобіоз та паліативна допомога із циклу: Психологічні складові сталого розвитку суспільства: пошук психологічного обґрунтування на виклики сучасності. Луцьк: СНУ імені Лесі Українки. 27-38.
5. Кулик, Т.М. (2013) Системно-динамічні особливості розвитку екологічної свідомості студентів (Дис. канд. психол. наук). Острог.160.
6. Литвинчук, А.І. (2019) Психологічні чинники розвитку екологічної самосвідомості у юнацькому віці (Дис. канд. психол. наук). Одеса. 210.
7. Льовочкіна, А.М. (2013). Психологія розвитку екологічної культури студентської молоді. (автореф. дис. д-ра психол. наук). Київ. 
8. Макарова, Л.М. (2014). Экологическая психология и педагогика: учебное пособие. Самара: Изд-во «Самарский государственный университет».123.
9. Сяська, І.О. (2009). З досвіду застосування колективних творчих справ у процесі формування екологічної свідомості старшокласників. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, 17(180), 145-153.
10. Романова, К.А. (2003). Экологическое сознание, ответственность – новый ценностный ориентир образования. Вестник ОГУ. 7. Режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/n/
    ekologicheskoe-soznanie-otvetstvennost-novyy-tsennostnyy-orientir-obrazovaniya 
11. Чуйков, Ю.С. (2002). Размышления об экологическом сознании. Часть 1. Астраханский вестник экологического образования. Режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/n/razmyshleniya-ob-ekologicheskom-soznanii-chast-1.
12. Швалб, Ю.М., Вернік, О.Л., Вовчик-Блакитна, О.О., & Рудоміно-Дусятська, О.В. (2015). Соціально-психологічні засади становлення екологічно орієнтованого способу життя особистості (монографія). Київ : Педагогічна думка.