СПІВЗАЛЕЖНА ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ У КОНТЕКСТІ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Анотація

Статтю присвячено проблемі прояву співзалежної поведінки особистості в умовах сьогодення. На думку фахівців (психіатрів, наркологів, психологів, неврологів), профілактика та подолання співзалежності належить до актуальних медико-соціальних завдань. Ця проблема стає все гострішою у зв’язку із ростом поширеності залежності, зокрема, і хімічної, та інших видів адиктивної поведінки. Феномен співзалежності ще недостатньо вивчений у світі, в тому числі і в нашій країні. Про нього рідко згадується в посібниках з клінічної, вікової, сімейної, педагогічної психології. На сьогодні ні в медичній, ні в соціальній психології немає єдиного визначення поняття співзалежності, його лише описують як складний характерологічний феномен. У статті обґрунтовано актуальність проблеми «співзалежності» як предмету наукового пошуку: вказано на необхідність визначення «співзалежності» як наукової категорії у соціальному і психологічному вимірах, дослідження «співзалежності особистості» як феномена психології; визначення особливостей прояву, критеріїв співзалежності особистості, умов і механізмів формування співзалежної поведінки; на потребу в розробці діагностичного комплексу, який дав би можливість різносторонньо дослідити вказаний феномен. В публікації розглянуті підходи до визначення поняття співзалежності у вітчизняній та зарубіжній літературі. Проаналізовано характерні особливості цього феномена на основі аналізу його трактування у працях психологів-науковців і практиків. Автор пропонує розглядати співзалежність як надмірну патологічну емоційну залежність особистості від значущих для неї близьких, зумовлену низкою соціально-психологічних чинників, серед яких чільне місце займають виховання та відносини в батьківській сім’ї.

Література

1. Битти, М. (2017). Спасать или спасаться? Как избавиться от желания постоянно опекать других и начать думать о себе. Москва : Издательство «Э».
2. Бігун, Н.І. (2017). Феномен самодостатності особистості у класичній психології. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 6, 17- 25.
3. Варга, А.Я. (2014). Введение в системную семейную психотерапию. Москва : Когито-Центр.
4. Емельянова, Е.В. (2016). Кризис в созависимых отношениях. Принципы и алгоритмы консультирования. Санкт-Петербург : Речь.
5. Короленко, Ц.П. & Дмитриева, Н.В. (2001). Психосоциальная аддиктология. Новосибирск : Олсиб.
6. Москаленко, В.Д. (2015). Зависимость: Семейная болезнь. Москва : Институт консультирования и системных решений.
7. Москаленко, В.Д. (2017). Возвращение к жизни. Как спасти семью: конфликты, ссоры, алкоголизм, наркомания. Москва : Никея.
8. Уайнхолд, Б., & Уайнхолд, Дж. (2002). Освобождение от созависимости. Москва : Класс.
9. Becnel, B.C. (1991). The co-dependent parent: Free yourself by freeing your child. San Francisco : HarperCollins.
10. Fischer,L., Spann, L., & Crawford, D. (1991). Measuring Codependency. Alcoholism Treatment Quarterly, 8,87-100. http://dx.doi.org/10.13072/midss.463