АНАЛІЗ ФЕНОМЕНУ ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ В ПАРАДИГМІ СУЧАСНОЇ НАУКИ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню феномену життєстійкості в парадигмі сучасної науки. Конкретизовано поняття життєстійкості, оскільки це основний важіль реалізації потенціалу особистості в різних життєвих обставинах. Розкрито психологічний зміст складових компонентів життєстійкості, таких як «залученість», інтерес і участь індивіда у подіях життя, “контроль”, як можливість свідомо впливати на ситуацію і “прийняття ризику”, як готовність діяти в складних життєвих обставинах, що супроводжуються стресогенними факторами. Акцентовано увагу на проблемі сталого розвитку, яка досліджується за кордоном і в Україні, з точки зору науковців, які нещодавно реалізували навчальні програми для підвищення сталого розвитку молоді та окремих верств населення. На основі аналізу теорій і поглядів сучасних українських і зарубіжних вчених визначено та обґрунтовано умови, що сприяють розвитку життєздатності особистості. Розглянуто умови формування особистості під впливом складних життєвих ситуацій. Проаналізовано вплив підвищення життєвого тонусу на фізичне та психічне здоров’я індивіда, а також на адаптацію в стресових ситуаціях. Однією з таких складних життєвих ситуацій є війна та військові дії в Україні. Феномен життєстійкості розглядається з метою подолання труднощів і нейтралізації негативного досвіду протягом життя особистості, оскільки людина щоденно стикається з тими чи іншими викликами долі в ситуаціях різного рівня складності. Виявлено схожість у закономірностях обґрунтувань сучасних українських і зарубіжних науковців щодо феномену життєстійкості та перспективи подальшого дослідження цієї проблеми. Узагальнено психологічний зміст механізму стресостійкості людини за допомогою факторів, що впливають на життєвий тонус особистості. На основі вивченого матеріалу сформовано авторське бачення феномену життєстійкості особистості та її структурних компонентів. Автор пропонує комплексне бачення цієї проблеми з урахуванням воєнних подій в Україні.

Література

1. Варіна, Г.Б. (2018). Життєстійкість особистості як чинник психологічного благополуччя майбутніх психологів. Матеріали Всеукраїнської Internet-конференції «Сучасна наука: тенденції та перспективи». (м. Мелітополь, 2018р.), (c. 28–34). Мелітополь : Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького. Режим доступу: http://eprints.mdpu.org.ua/id/eprint/3398/1/2-tmp8FEE-Сучасна%20нвука-ВАБ.pdf
2. Даценко, О.А. (2017). Актуальні проблеми психології в закладах освіти. Ю.М. Карандишева, Т.В. Сенько & Н.М.Токаревої (Ред.). Збірник наукових праць, 7, 17–27
   Київ : ТОВ НВП «Інтерсервіс». Режим доступу: https://scholar.google.com.ua/citations?view_op=view_citation&hl=ru&user=qaFSgQQAAAAJ&citation
   _for_view=qaFSgQQAAAAJ:d1gkVwhDpl0C
3. Кузьменко, О.Г. (2021). Взаємозв’язок самооцінки і тривожності у молодших школярів. Освіта і наука, 1. Режим доступу: https://e-journals.udu.edu.ua/index.php/on/article/view/809/782
4. Ларіна, Т.О. (2007). Життєстійкість як життєве завдання особистості. Н.В. Чепелева (Ред.). Актуальні проблеми психології : Психологічна герменевтика, 2(5), 131–138.
5. Панченко, В.О. (2016). Життєстійкість як фактор професійної адаптації менеджерів комерційних організацій. (Дис. канд. психол. наук). Київ.
6. Токарева, Н.М. (2021). Лабіринти дорослішання: психічний розвиток особистості підлітково-юнацького віку. Монографія. Кривий Ріг : ТОВ «НВП «Інтерсервіс»». Режим доступу:https://elibrary.kdpu.edu.ua/bitstream/
   123456789/6084/3/%D0%92%D1%96%D1%80%D0%B0%D0%
   B6%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%81%
   D0%BB%D1%96%D1%88%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F
   _compressed.pdf
7. Хаустова, О. (2009). Метаболічний синдром Х (психосоматичний аспект). Київ : Медкнига.
8. Чиханцова, О.А. (2016). Деякі аспекти вивчення проблеми життєстійкості особистості. Актуальні проблеми психології, 2(6), 227–234.
9. Чиханцова, О.А. (2018). Особливості прояву компонентів життєстійкості особистості. Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 5, 267–273. Режим доступу: http://www.appsychology.org.ua/data/jrn/v6/i14/32.pdf
10. Bonanno, G.A. (2004). Loss, trauma, and human resilience: have we underestimated the human capacity to thrive after extremely aversive events. American Psychological Association. American Psychologist, 59, 20–28. Режим доступу: https://scholar.google.com.ua/citations?view_op=view_citation&hl=uk&user=biNsmj8AAAAJ&citation_for_view
    =biNsmj8AAAAJ:hWqix75wD0QC
11. Creed, P.A., Conlon, E.G., & Dhaliwal, K. (2013). Revisiting the academic hardiness scale: revision and revalidation. J. Career (Ed.) Journal of Career Assessment, 21, 537–554. Режим доступу: https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/1069072712475285?icid=int.sj-full-text.similar-articles.6
12. Maddi, S.R. (1987). Hardiness Training at Illinois Bell Telephone. J.R. Opatz (Ed.). Health promotion evaluation. (pp.101–115). Stevens Point (WI) : National Wellness Institute.
13. Maddi, S., & Khoshaba, D. (1994). Hardiness and Mental Health. Journal of Personality Assessment, 63(2), 265–274.