ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Анотація

Статтю присвячено висвітленню психологічних особливостей формування та функціонування організаційної культури військової організації, її впливу на мотивацію бойової діяльності військовослужбовців. Застосовані методи аналізу, синтезу, порівняння та систематизації наукових джерел для визначення сутності основних понять дослідження, узагальнення теоретичних підходів до проблеми мотивації військовослужбовців. На підставі аналізу сучасних теорій ділових культур виокремлено основні їх характеристики та обґрунтовано модель формування мотивації досягнення цілей організації. Визначено систему факторів функціонування організаційної культури військових організацій, на рівні функціонального середовища, організаційному та особистісному, що визначальним чином впливають на рівень професійної мотивації військовослужбовців. Презентовано авторське розуміння поняття організаційної культури, як сукупності норм, неусвідомлюваних переконань, стандартних процедур, стратегій та способів поведінки, які є спільними для великих груп людей у межах окремої організації. Встановлено, що поведінковими детермінантами в організації, які визначають тип організаційної культури і, як наслідок напрям та рівень поведінкової активності персоналу є: постать лідера й управлінський стиль керівника; набутий актуальний колективний досвід, який закріплений у звичаях, традиціях, ритуалах, доктринах, організаційних структурах; позитивний психологічний клімат, схвалення та підтримка колег, авторитетів; загальний контекст, місце організації в глобальному вимірі, залученість до розв’язання значущих суспільних проблем. Дослідження організаційної культури як чинника професійної мотивації військовослужбовців дало можливість встановити організаційний вплив на формування та активність поведінки військовослужбовців як визначальний. Визначена характеристика притаманної військовим організаціям ділової культури вказує на досить високий потенціал формування належного рівня професійної мотивації військовослужбовців. Водночас вона має широкий простір для вдосконалення шляхом формування (запозичення) кращих управлінських та професійних практик.

Література

1. Дмитренко, М. (2014). Корпоративна культура та її функціональний потенціал. Науковий вісник, 88, 244–249.
2. Осьодло, В., Катаєв, Є., & Позивайлова, О. (2015). Психологія організації: навчальний посібник. Київ : НУОУ ім. Івана Черняховського.
3. Armstrong, M. (2006). Strategic human resource management: a guide to action (3-nd ed). 14‒18. London and Philadelphia : Kogan Page.
4. Bannikova, K., & Mykhaylyova, K. (2017). Organizational Memory as a Mechanism of Formation and Development of Organizational Culture. IOSR Journal Of Humanities and Social Science (IOSR-JHSS), 22(4), 9–15.
5. Brown, A. (1995, 1998). Organisational Culture (2-nd ed). Pitman Publishing.
6. Deal, T., & Kennedy, A. (1982). Corporate Cultures: The Rites and Rituals of Corporate Life. Reading, MA : Addison-Wesley Publishing Co.
7. Osodlo, V., Rybchuk, O., & Krykun, V. (2021). Organizational Culture as a Basis for Efficient Development of Organization. Management and Business Research Quarterly, 17, 18–30. https://doi.org/10.32038/mbrq.2021.17.02
8. Schein, E. (1999). The corporate culture survival guide. San Francisco, CA: Jossey-Bass.
9. Schein, E. (2004). Organizational Culture and Leadershiр. Printed in the United States of America, 3, 35‒43.