АГРЕСІЯ ОСОБИСТОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

У статті розглядаються теоретичні підходи та аналізуються результати емпіричного дослідження проявів агресії та її чинників в міжособистісній взаємодії молодих українців в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Здійснено ієрархічну систематизацію показників агресивної спрямованості юнацтва на різні соціальні суб’єкти (в порядку спадання показників): керівництво, поведінка однолітки, поведінка сторонніх людей, поведінка батьків, власне Я, формальний зовнішній соціум. Доведено, що існують статеві відмінності в спрямованості агресії молоді: хлопці більш толерантні до власного Я і поведінки сторонніх людей та менш толерантні до поведінки однолітків і формального зовнішнього соціуму, порівняно з дівчатами. Виявлено позитивну динаміку інтегральної емпатії особистості юнацького віку та домінування просоціальної поведінки в міжособистісній взаємодії. Ієрархічна систематизація частоти проявів форм емпатії особистості юнацького віку має наступну послідовність (в порядку спадання показників): реальне сприяння не на шкоду собі, альтруїзм, пасивна емпатія, співчуття, антиемпатія, співпереживання, індиферентність. Статева диференціація проявів форм інтегральної емпатії виявила наявність більш високих показників емпатії у юнаків, їх більшу готовність до прояву дієвих форм емпатії, порівняно з дівчатами.  Показано, що більшість осіб юнацького віку в умовах війни мають високий рівень ситуативної та особистісної тривожності, констатовано їх статеві відмінності,  зокрема, у хлопців відсутні показники низької ситуативної тривожності (проявляють лише помірну та високу), у дівчат вони розподілені за всіма рівнями. Отримано достовірні позитивні кореляційні взаємозв’язки між показниками агресії, спрямованої на керівництво, та індиферентності  й ситуативної тривожності; поведінкою сторонніх людей та ситуативною й особистісною тривожністю; поведінкою однолітків та внутрішнім сприянням; власним Я та антиемпатією, ситуативною й особистісною тривожності.

Література

1. Агаєв, Н.А., Кокун, О.М., Пішко, І.О., Лозінська, Н.С., Остапчук, В.В., & Ткаченко, В.В. (2016). Збірник методик для діагностики негативних психічних станів військовослужбовців.  Київ : НДЦ ГП ЗСУ.
2. Дробот, О.В. (2022). Особистісна тривожність в юнацькому віці: Специфіка гендерних проявів. Вчені записки Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, 3, 59–64. https://doi.org/10.32838/2709-3093/2022.3/10.
3. Дроздов, О.Ю., & Скок, М А. (2000). Проблеми агресивної поведінки особистості. Чернігів : ЧДПУ імені Т.Г. Шевченка.
4. Журавльова, Л.П. (2010). Діагностика емпатії та її форм у підлітковому та юнацькому віці. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 31(55), 154–161.
5. Журавльова, Л.П., & Хильченко, Л. (2023). Статева диференціація ознак стресу в умовах війни. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 21(66), 17–25. https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series12.2023.21(66).02.
6. Ларіонов, П.М., & Буніс, А.А. (2020). Оцінка валідності анкети «Направленість агресії у підлітків». Теорія і практика сучасної психології, 1, 63 – 67. https://doi.org/10.32840/2663-6026.2020.1-3.11.
7. Товт, В.В. (2021). Психологічні особливості проявів агресивності в юнацькому віці. Науковий вісник Ужгородського університету, 2, 28–32. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.2.6.
8. Konrath, (2013). The Empathy Paradox: Increasing Disconnection in the Age of Increasing Connection. Handbook of research on technoself: Identity in a technological society. In Rocci Luppicini (Ed.). IGI Global (pp. 204–228). Зужим доступу: https://scholarworks.iupui.edu/server/api/core/bitstreams/7fcfe6d1-f275-4495-84ab-86762d620162/content.
9. Sapolsky, R. (2017). Behave: The Biology of Humans at Our Best and Worst. New York.
10. Zhuravlova, L. & Chebykin, О. (2021). The Development of Empathy: Phenomenology, Structure and Human Nature. Abingdon, Oxon, New York : Routledge. https://doi.org/10.4324/9781003145370.