УМОВИ РОЗВИТКУ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Анотація

Статтю присвячено вивченню питання умов розвитку життєстійкості особистості підлітків, що сприяють зміцненню психічної стабільності як у повсякденному житті, так і у складних життєвих ситуаціях. Акцент зроблено на проблематиці означеної теми для осіб підліткового віку. На підставі вивчення теорій і поглядів сучасних українських науковців, а також закордонних дослідників було визначено та обґрунтовано умови розвитку життєстійкості особистості, враховуючи обставини сьогодення як період активних бойових дій на всій території України. Розглянуто умови формування стійкості характеру особистості. Проаналізовано підлітковий вік як сенситивний період для формування життєстійкості особистості. Уточнено поняття життєстійкості, оскільки остання є базовим важелем особистісного потенціалу в тих чи інших життєвих обставинах. Разом з цим, досліджено поняття “особистість” і особливості її формування. Розкрито психологічний зміст внутрішніх і зовнішніх умов розвитку і формування особистості підлітка. Віднайдено схожість закономірностей обґрунтувань українських і закордонних вчених сьогодення на предмет внутрішньої психологічної стійкості особистості підлітків до сучасних умов життєдіяльності, що формують й закладають умови розвитку життєстійкості на майбутнє. Проаналізовано психологічний зміст даної проблематики та визначено характерні особливості досліджуваного феномена. Розглянуто дослідження сучасних американських та британських вчених, які розкривають умови розвитку життєстійкості як зовнішні фактори впливу на особистість. На базі вивченого матеріалу сформовано власну думку про умови, в яких формується життєстійкість особистості підлітка, як стійкість до життєвих випробувань, зважаючи на сьогоденні складні життєві ситуації в України. Автором пропонується комплексне бачення умов розвитку життєстійкості особистості у сучасному його розумінні, зважаючи на воєнні події на всій території України.

Література

1. Бочаріна, Н. (2020). Особливості мотивації до навчання сучасних підлітків. Humanitarium, 44(1), 15–25.
2. Горобець, М.М., & Підбуцька, Н.В. (2020). Психологічний інструментарій розвитку лідерського потенціалу сучасної молоді: теорія і практика. О.Г. Романовський (Ред.). Матеріали науково-практичної конференції (м. Харків,15 жовтня 2020 року). (с. 5-7). Харків : НТУ ХПІ.
3. Полякова, Л.О., Паращич, В.В., & Загоруйко, О.Я. (2010). Універсальний словник. Українська мова та література. Харків : «Толрсінг плюс».
4. Чаусова, Т. В. (2018). Особливості формування  мотиваційної  сфери навчання  підлітків. Вісник післядипломної освіти. Серія: Соціальні та поведінкові науки, 6(35), 121–134.
5. Чернобровкін, В.М., & Панок, В.Г. (2021). Підготовка вчителів до розвитку життєстійкості / стресостійкості у дітей в освітніх навчальних закладах. Навчально-методичний посібник. Київ : Пульсари. Режим доступу: https://lib.iitta.gov.ua/726482/1/посібник%20для%20вчителів_2021.pdf
6. Звіт ЮНІСЕФ No1 (2022). “Діти і війна в Україні”: про становище дітей із сімейних форм виховання та інституційних закладів за результатами моніторингу за лютий – червень. (с. 34-58). Київ. Режим доступу: https://www.unicef.org/ukraine/media/26731/file/UNICEF_CiAC-monitoring%20report.pdf
7. Каргіна, Н.В. (2015). Основні підходи до вивчення психологічного благополуччя особистості. Наука і освіта, 3, 50.
8. Кравчук, С.Л. (2018). Особливості життєстійкості як фактора психологічної пружності особистості юнацького віку в умовах воєнного конфлікту. Вісник Науки ХНУ, 1(1), 103.
9. Омельченко, Я.М. (2022). Напрямки розвитку життєстійкості дітей в умовах війни. Інститут психології імені Г. С. Костюка Київ, 23.
10. Титаренко, Т.М., & Ларіна, Т.О. (2009). Життєстійкість особистості: соціальна необхідність та безпека. Київ : Марич.
11. Хованець, О.Ю. (2017). Теоретичні засади вивчення проблем життєстійкості в зарубіжних психологічних дослідженнях. Наукові записки Національного університету «Острозька академія», Серія «Психологія», 5, 177.
12. Чиханцова, О.A. (2021). Психологічні основи життєстійкості особистості. (Монографія). Київ : Талком.
13. Чиханцова, О.А. (2021). Психологія становлення життєстійкості особистості. (Дис. д-ра. психол. наук). Київ.
14. Arnold J. Sameroff, & Katherine А. Rosenblum (2007). Psychosocial Constraints on the Development of Resilience. Resilience in Children, 1094(1), 116–124. https://doi.org/10.1196/annals.1376.010
15. Friedli, (2009). Europe: WHO regional office. Mental health, resilience and inequalities, 22–32. https://psychrights.org/countries/WHO/who2009.pdf
16. Kobasa, S.C., Maddi, S.R., & Kahn, S. (1982). Hardiness and health: а prospective study. Journal of Personality and Social Psychology,42(1), 168–177.
17. Maddi, S.R., Khoshaba, D.M., Persico, M., Lu,, Harvey, R., & Bleecker, F. (2002). The Personality Construct of Hardiness. Journal of Research in Personality, 36, 72–85.
18. Maddi,, & Khroshaba, D. (2004). HardiTraining / managing Stress for Performance and Health Enhancement. Irvine : The Hardiness Institute.
19. Masten,S. (2018). Global Perspectives on Resilience in Children and Youth. Children, 5(7), 98. https://doi.org/10.3390/children5070098
20. Safe Schools Declaration (2015). Global Coalition to Protect Education from Attack. https://ssd.protectingeducation.org/
21. Winfield Linda, (1994). Developing Resilience in Urban Youth. Urban Monograph Series, 42. https://eric.ed.gov/?id=ED378289
22. Zimmerman, Marc (2013). Resiliency Theory: A Strengths-Based Approach to Research and Practice for Adolescent Health. July, Aug; 40(4), 381–383. https://doi.org/10.1177/1090198113493782