ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ЗАХИСНИХ МЕХАНІЗМІВ ТА АДАПТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

Автор(и)

  • Юрій Кашпур Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://orcid.org/0000-0002-0259-1137
  • Ілля Роєнко Український державний університет імені Михайла Драгоманова

DOI:

https://doi.org/10.31392/UDU-nc.series12.2023.22(67).04

Ключові слова:

захисні механізми, психологічний захист, адаптація, адаптивність, адаптаційний потенціал.

Анотація

У статті наведено результати емпіричного дослідження взаємозв’язку захисних механізмів та адаптаційного потенціалу як складної інтегративної властивості особистості. На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми припускається, що захисні механізми забезпечують відновлення внутрішньої рівноваги у відносинах особистості із зовнішнім середовищем, відіграючи регуляторну функцію в адаптаційному потенціалі. Використано теоретичні (аналіз та узагальнення теоретико-емпіричних досліджень) та емпіричні методи (тестування, спрямоване на діагностику інтенсивності використання захисних механізмів і рівня складових адаптаційного потенціалу), а також методи математичної статистики (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена). Виявлено, що захисні механізми взаємопов’язані із різними аспектами адаптаційного потенціалу особистості. Кореляційний аналіз вказує на проадаптивне спрямування механізму заперечення (статистично значущі зв’язки із показниками асертивності та стресостійкості), а також інтелектуалізації (позитивний зв’язок із самоконтролем та самоефективністю). Про дезадаптивний характер реактивного утворення свідчить позитивний зв’язок із фактором нейротизму, а також обернені зв’язки із показниками стресостійкості та асертивності. Адаптаційний потенціал таких механізмів захисту як регресія та компенсація має неоднозначний характер: регресія, з одного боку, має обернений зв’язок із асертивністю й стресостійкістю та прямий із фактором нейротизму; з іншого — позитивні зв’язки із факторами екставерсії, доброзичливості та відкритості досвіду; компенсація прямо пов’язана із екстраверсією, нейротизмом та доброзичливістю. Встановлено, що захисні механізми взаємопов’язані із різноманітними компонентами адаптаційного потенціалу, маючи як адаптивне, так і дезадаптивне спрямування. Отримані результати можуть бути використані для побудови розвивально-корекційних програм, спрямованих на підвищення рівня адаптивності особистості та мінімізації використання дезадаптивного психологічного захисту.

Література

  1. Блажівський, М.І. (2014). Поняття адаптації у сучасній науковій літературі. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія «психологічна», 1, 234–242.
  2. Галецька, І.І. (2005). Психологічні чинники соціальної адаптації. Соціогуманітарні проблеми людини, 1, 91–100.
  3. Кирпенко, Т.М., & Бохонкова, Ю.О. (2017). Механізми психологічного самозахисту підлітків. (Монографія). Сєвєродонецьк : СНУ ім. В. Даля.
  4. Саннікова, О.П., Санніков, О.І., & Подоляк Н.М. (2013). Діагностика асертивності: результати апробації методики «ТОКАС». Наука і освіта, 3, 140–144. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NiO_2013_3_42
  5. Школіна, Н.В., Шаповал, І.І., Орлова І.В., Кедик, І.О., & Станіславчук, М.А. (2020). Адаптація та валідизація україномовної версії шкали стресостійкості Коннора-Девідсона-10 (CD-RISC-10): апробація у хворих на анкілозивний спондиліт. Український Ревматологічний Журнал, 2(80), 66–72. https://doi.org/10.32471/rheumatology.2707-6970.80.15236
  6. Cramer, (2015). Understanding Defense Mechanisms. Psychodynamic Psychiatry, 43(4), 523–552. https://doi.org/10.1521/pdps.2015.43.4.523
  7. Grebot, E., Paty, B., & Girard Dephanix, N. (2006). Styles défensifs et stratégies d’ajustement ou coping en situation stressante. L’Encéphale, 32(3)1, 325–324. https://doi.org/10.1016/S0013-7006(06)76158-9
  8. Haan, N. (1982). The Assessment of Coping, Defense, and Stress. In L. Goldberger & S. Breznitz (Eds.), Handbook of Stress. Theoretical and Clinical Aspects (pp. 254-269). London : Collier Macmillan Publishers
  9. Kramer, U. (2010). Coping and defense mechanisms: What's the difference? - Second act. Psychology and Psychotherapy: Theory, Research and Practice, 83, 207–221. https://doi:10.1348/147608309X475989
  10. Martin, A.J., Nejad, H., Colmar, S., & Liem, G.A.D. (2012). Adaptability: Conceptual and empirical perspectives on responses to change, novelty and uncertainty. Australian Journal of Guidance and Counselling, 22, 58– https://doi.org/10.1017/jgc.2012.8
  11. McWiliams, (2011). Psychoanalytic diagnosis: understanding personality structure in the clinical process. 2-nd ed. New York : The Guilford Press.
  12. Nicolas, M., & Jebrane, (2008). Relationships between Coping Strategies and Defense Mechanisms in Sport Performance. Psychological Reports, 103(3), 735–744. https://doi.org/10.2466/pr0.103.3.735-744
  13. Roccas, S., Lilach Sagiv, L., Schwartz Shalom, H., & Knafo, A. (2002). The Big Five Personality Factors and Personal Values. Personality and Social Psychology Bulletin 28(6), 789–801. https://doi.org/10.1177/0146167202289008
  14. Sannikova, O., & Kuznetsova, O. (2018). Adaptaptivity as the integral phenomenon: empirical verification. Science and Education, Issue 3, 27–35. https://doi.org/10.24195/2414-4665-2018-3-4
  15. Vaillant G. (1972). Adaptation to life: How the best and the brightest came of age. Boston : Little Brown.
  16. Waldeck, D., Pancani, L., Holliman, A., Karekla, M., & Tyndall, I. (2021). Adaptability and psychological flexibility: Overlapping constructs? Journal of Contextual Behavioral Science, 19, 72–78.
  17. White, R.W. (1974). Strategies of adaptation: An attempt at systematic description. In G. V. Coelho, D. A. Hamburg, & J. E. Adams (Eds.). Coping and Adaptation.  (pp. 47-68). New York : Basic Books.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-10-31