ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ВІРИ В ТЕОРІЮ ЗМОВИ ТА ЛОКУСУ КОНТРОЛЮ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

У статті презентовано результати теоретичного дослідження психологічних, філософських джерел з проблеми взаємозв’язку віри в теорію змови та локусу контролю особистості. Феномен теорії змови (конспірології) досліджували вчені з різних галузей знань: філософії, соціології, математики, історії, політології. Однак, теорія змови під призмою психологічних вчень досліджувалася переважно зарубіжними вченими. Зокрема, є ряд праць присвячених проблемі конспірологічного мислення, патернам змовницького світогляду, емоційних та когнітивних аспектів віри в теорію змови особистості та взаємозв’язку цієї віри з політичним цинізмом і непокорою до влади; параноїдальними та шизотипічними тенденціями особистості. У статті розкрито авторське бачення поняття віри в теорію змови та її зв’язок з локусом контролю особистості. Віра в теорію змови – це інтегроване психічне утворення, що характеризується переконаністю особистості в істинності певних суджень або поглядів, які є наслідком таємного плану групи впливових людей (еліт) чи організацій. Ця віра має декілька компонентів, а саме: когнітивний, що характеризується некритичним мисленням, аналізом та осмисленням інформації; емоційно-мотиваційний – наявність страхів, емоційна сенситивність, активізація мотивів, що спонукають до містичних вчень; поведінковий – конформність поведінки, наслідування поведінкових шаблонів інших, особистісна готовність особистості вірити в теорію змови та містичні явища, дистемічний чи застрягаючий тип акцентуації характеру. Прихильність особистості до сповідування конспірологічних поглядів, на нашу думку, пов’язана з локусом суб’єктивного контролю – властивістю особистості, що проявляється у схильності шукати джерело управління власним життям у зовнішньому середовищі, або ж вбачати його у самому собі. Враховуючи це, у статті розкрито характерні особливості віри в теорію змови особистостей з екстернальним  та інтернальним локусом контролю.

Література

1. Алєксєєва, Ю.А. (2014). Структура та ієрархія конструктів духовно-релігійної віри у юнацькому віці. Актуальні проблеми психології: Зб. наук. пр. Інституту психології
   ім. Г.С.Костюка АПН України, 26, 21–33.
2. Варе, И.С. (2016). Субъективный контроль будущих психологов с высокой и низкой степенью сформированности смысложизненных ориентаций. Науковий огляд, 6(27), 71–79.
3. Демчук, О.А. (2016). Локус контролю в структурі Я-концепції особистості як когнітивна детермінанта вибору копінг-стратегій. Науковий вісник Херсонського державного університету: Збірник наукових праць. Серія «Психологічні науки», 2(1),53–58.
4. Москалець, В П. (2004). Психологія релігії. Київ : Академвидав.
5. Петрушенко, В.Л. (1989). Вера в духовном мире личности. Львов : Высшая школа.
6. Ставицька, С.О. (2011). Духовна самосвідомість особистості: становлення і розвиток в юнацькому віці. Київ : НПУ ім. М.П. Драгоманова.
7. Abalakina-Paap, M., Stephan, W.G., Craig, T., & Gregory, W.L. (1999). Beliefs in conspiracies. Political Paychology, 20(3), 637–647.
8. Bieberstein, von J.R. (2008). Der Mythos von der Verschwörung: Philosophen, Freimaurer, Juden, Liberale und Sozialisten als Verschwörer gegen die Sozialordnung. Wiesbaden : Marix Verlag ein Imprint von Verlagshaus Römerweg.
9. Brotherton, R. (2017). Suspicious Minds: Why We Believe Conspiracy Theories. New York : Bloomsbury Sigma.
10. Bruder, M., Haffke, P., Neave, N., Nouripanah, N., & Imhoff, R. (2013). Measuring individual differences in generic beliefs in conspiracy theories across cultures: Conspiracy Mentality Questionnaire. Frontiers in Personality Science and Individual Differences, 4(297), 1–15.  https://doi.org/10.3389/fpsyg.2013.00225
11. Douglas, K.M., & Sutton, R.M. (2011). Does it take one to know one? Endorsement of conspiracy theories is influenced by personal willingness to conspire. British Journal of Social Psychology, 50(3), 544–552. https://doi.org/10.1111/j.2044-8309.2010.02018.x   
12. Hofstadter, R. (1964). The Paranoid Style in American Politics. Harper’s Magazine. Retrieved from https://harpers.org/archive/1964/11/the-paranoid-style-in-american-politics/#
13. Kahan, D.M., Braman, D., Slovic, P., Gastil, J., & Cohen, G.L. (2008). The future of nanotechnology risk perceptions.  Retrieved from: https://scholarship.law.
    edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1285&context=faculty_publications
14. Lobato, E., Mendoza, J., Sims, V., & Chin, M. (2014). Examining the relationship between conspiracy theories, paranormal beliefs, and pseudoscience acceptance among a university population. Applied Cognitive Psychology, 28(5), 617–625. https://doi.org/10.1002/acp.3042
15. Parsons, S., Simmons, W., Shinhoster, F., & Kilburn, J. (1999). A test of the grapevine: An empirical examination of conspiracy theories among African Americans. Sociological Spectrum, 19(2), 201–222.
16. Pipes, (1997). Conspiracy: How the Paranoid Style Flourishes and Where It Comes From. New York : Free Press.
17. Popper, , (1966). The Open Society and its Enemies. Princeton : Princeton University Press.
18. Rotter, J.B. (1966). Generalized expectancies for internal versus external control of reinforlement. Monographs,  80,  11–28.
19. Swami, V., Chamorro-Premuzic, T., & Furnham, A. (2010). Unanswered questions: A preliminary investigation personality and individual difference predictors of conspiracist beliefs. Applied Cognitive Paychology, 24, 749–761. https://doi.org/10.1002/acp.1583   
20. Swami, V., Pietschnig, J., Tran, U.S., Nader, I.W., Stieger, S., & Voracek, M. (2013). Lunar lies: The impact of informational framing and individual differences in shaping conspiracist beliefs about the moon landings. Applied Cognitive Psychology, 27(1), 71–80. https://doi.org/10.1002/acp.2873 
21. Van Horn, Ch.K. (2010). The Paranoid Style in an Age of Suspicion: Conspiracy Thinking and Official Rhetoric in Contemporary America. Atlanta : Georgia State University. https://doi.org/10.57709/1666018