ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ СОРОМ’ЯЗЛИВОСТІ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анотація

У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми прояву та розвитку сором’язливості у дітей молодшого дошкільного віку, експериментально проаналізовано психологічні детермінанти особистісної сором’язливості у 3-4 річному віці. Теоретичне дослідження продемонструвало, що сором’язливість є різносторонньою якістю особистості, яка зазвичай асоціюється із замкнутістю, невпевненістю, боязливістю, соромом. Дуже часто ранній прояв дитячої сором’язливості залишається непомітним та ототожнюється з інтровертованістю, несміливістю, тривожністю. Серед чинників появи особистісної сором’язливості у дитячому дошкільному віці називають недостатній розвиток комунікативних знань і вмінь, копіювання поведінки одного з членів сім’ї, поведінкову скутість, постійне відчуття тривоги, негативний образ власного «Я». Аналіз психологічних джерел дозволив виділити такі компоненти особистісної сором’язливості молодшого дошкільника: емоційно-оцінний, поведінковий і комунікативний. Ці складові активно розвиваються під час психофізіологічного дозрівання дитини та здійснюють взаємовплив на формування її самооцінки. Важливого значення у цей віковий період набуває також процес автономії, коли дитина починає робити перші самостійні кроки у дорослому світі, намагаючись продемонструвати особистісне «Я». Беззаперечного значення набуває й гармонійний емоційний розвиток молодшого дошкільника, під час якого формується емоційне самоставлення до себе, однолітків і дорослих, а негативний досвід взаємодії може слугувати основою майбутньої недовірливої поведінки дитини. Також варто зазначити, що психологічною особливістю особистісної сором’язливості у молодшому дошкільному віці є майбутня проєкція негативної оцінки оточення і переживання почуття дискомфорту в присутності сторонніх людей.

Література

1. Айзенк, Г.Ю. (1999). Структура личности. Санкт-Петербург: Ювента.
2. Белоусова, А.Б. (2004). Психологические детерминанты личностной застенчивости. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Казань.
3. Богачкина, Н.А. (2007). Застенчивый малыш. Москва: Научная книга.
4. Вемь, А. (2010). Застенчивость и как с ней бороться. Санкт-Петербург: Питер.
5. Выготский, Л.С.(2003). Психология развития ребенка. Москва: Эксмо-Пресс: Смысл.
6. Галигузова, Л.Н. (2000). Застенчивый ребенок. Дошкольное образование, 4, 116. Режим доступу: http://www.portal-slovo.ru/pre_school_education/36590.php.
7. Гурлєва, Т.С. (2011). Особливості розвитку автономності у дошкільному віці. Психолог дошкілля, 2, 9-13.
8. Застенчивость детей cтаршего дошкольного возраста (н. д.) Режим доступу: http://festi-val.1september.ru.
9. Зимбардо, Ф.Дж. (1991). Застенчивость. Москва: Педагогика.
10. Зимбардо, Ф.Дж., & Герриг, Р.Дж. (2004). Психология и жизнь. Санкт-Петербург: Питер.
11. Зимбардо, Ф., & Рэдл, Ш. (2005). Застенчивый ребенок. Москва: АСТ Астрель.
12. Изард, К.Э. (1999). Психология эмоций. Санкт-Петербург: Питер.
13. Катаева, Л.И. (2004). Работа психолога с застенчивыми детьми. Москва: Книголюб.
14. Кляйн, М.М. (1998). Некоторые теоретические выводы, касающиеся эмоциональной жизни ребенка. А.П. Поршенко & И.Ю. Романов (Ред.), Психоанализ в развитии: сборник переводов (с. 5-107). Екатеринбург: Деловая книга.
15. Куницына, В.Н., Казаринова, Н.В., & Погольша, В.М. (2001). Межличностное общение. Санкт-Петербург: Питер.
16. Лапченко, І.О. (2006). Емоційне ставлення до себе та ровесників як чинник особистісного розвитку дитини дошкільного віку. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Київ.
17. Мишина, Е.В. (2012). Застенчивый ребенок. Санкт-Петербург: Питер.
18. Фрейд, З. (2016). Конечный и бесконечный анализ. Москва: Канон+.
19. Meuwissen, A.S., & Carlson, S.M. (2019). An experimental study of the effects of autonomy support on preschoolers’ self-regulation. Journal of Applied Developmental Psychology, 60, 11-23. https://doi.org/10.1016/j.appdev.2018.10.001
20. Chen, (2019). Culture and shyness in childhood and adolescence. New Ideas in Psychology, 53, 58-66. https://doi.org/10.1016/j.newideapsych.2018.04.007
21. Coplan, R.J., & Armer, M. (2007). A «multitude» of solitude: A closer look at social withdrawal and nonsocial play in early childhood. Child Development Perspectives, 1(1), 26-32. https://doi.org/10.1111/j.1750-8606.2007.00006.x
22. Luby, J.M. (2013). Treatment of anxiety and depression in the preschool period. J Am Acad Child Adolesc Psychiatry, 52(4), 346-358. https://doi.org/ 1016/j.jaac.2013.01.011
23. Nissa,, Franz, L., & Copeland, W. (2014). Perceived family impact of preschool anxiety disorders. J Am Acad Child Adolesc Psychiatry, 53(4), 437-446. https://doi.org/10.1016/j.jaac.2013.12.017
24. Settea,, Baldwinb, D., Zavaa, F., Baumgartnera, E., & Coplan, R. (2019). Shame on me? Shyness, social experiences at preschool, and young children’s self-conscious emotions. Early Childhood Research Quarterly, 47, 229-238. https://doi.org/10.1016/j.ecresq.2018.12.012
25. Stoltzfus Grady, (2019). Parental gentle encouragement promotes shy toddlers’ regulation in social contexts. J Exp Child Psychol, 186, 83-98. https://doi.org/ 10.1016/j.jecp.2019.05.008
26. Strand, Paul S. (2008). Shyness and emotion-processing skills in preschoolers: A 6-Month Longitudinal Study. Wiley-Blackwell: Hoboken. Infant and Child Development, 17 (2), 109-120.
27. Sulika,, & Eisenberg, N. (2013). Respiratory sinus arrhythmia, shyness, and effortful control in preschool-age children. Biol Psychol, 92(2), 241-248. https://doi.org/ 10.1016/j.biopsycho.2012.10.009
28. Zdebik,, Boivind, M., Battaglia, M., & Tremblaya, R. (2019). Childhood multi-trajectories of shyness, anxiety and depression: Associations with adolescent internalizing problems. Journal of Applied Developmental Psychology, 64. https://doi.org/ 10.1016/j.appdev.2019.101050