ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СОРОМ’ЯЗЛИВОСТІ СТУДЕНТІВ – МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Анотація

Статтю присвячено емпіричному дослідженню психологічних особливостей сором’язливості серед студентів, майбутніх психологів, за допомогою Стенфордського опитувальника cором’язливості Ф. Зімбардо. Виокремлено із загальної вибірки сором’язливих студентів та на основі контент-аналізу визначено їхні психологічні особливості, а саме: силу і частоту прояву сором’язливості; ситуації та види діяльності; типи людей; суб’єктивне обґрунтування; фізичні реакції; думки та відчуття; дії; позитивні та негативні наслідки сором’язливості; причини виникнення сором’язливості. Cилу сором’язливості досліджено через визначення ступеня її впливу в контексті – надзвичайно сильна; дуже сильна; досить сильна; помірно сильна; це дещо на кшталт зніяковіння. Частоту сором’язливості досліджено через визначення частоти її виникнення – кожного дня; майже кожного дня, часто, майже кожного дня; один чи два рази на тиждень; час від часу, але рідше, ніж раз на тиждень. Тобто, обравши одну із запропонованих відповідей, респонденти зараховувалися до загальної кількості тих, хто визнає вплив сили та частоти сором’язливості. Було здійснено підрахунок кількісних та якісних показників прояву психологічних особливостей сором’язливої особистості та представлено їх у відсотках. На основі аналізу отриманих даних, нами були зроблені висновки щодо переважання частки сором’язливих особистостей над несором’язливими. У процесі спілкування з респондентами групи «сором’язливі», було виявлено наявність певної визначеності стосовно психологічних особливостей своєї сором’язливості. Було висвітлено запити студентів, майбутніх психологів, щодо потреби подолання своєї сором’язливості за допомогою психологічної допомоги з боку фахівця-психолога. На основі висловлювань студентів, майбутніх психологів, щодо негативного впливу сором’язливості на їхній саморозвиток та професійне становлення було констатовано необхідність створення психокорекційної програми з подолання сором’язливості.

Література

1. Галигузова, Л.Н. (2000). Психологический анализ феномена детской застенчивости. Вопросы психологии, 5, 28-38. Режим доступа : http://psychlib.ru/mgppu/periodica/VP052000/GPA-028.HTM#$p28
2. Добрович, А.Б. (1978). Общение: наука и искусство. Москва : «Знание».
3. Дюга, А. (1899). Застенчивость и её лечение. Санкт-Петербург : Издание В.И. Губинского.
4. Зимбардо, Ф. (2013). Как побороть застенчивость. Москва : АЛЬПИНА ПАБЛИШЕР.
5. Изард, К.Э. (2011). Психология эмоций. Санкт-Петербург : Питер.
6. Куницина, В.Н., Казаринова, Н.В., & Погольша, В.М. (2001). Межличностное общение. Санкт-Петербург : Питер.
7. Леви, В.Л., & Волков, Л.З. (1970). Застенчивость как межгрупповой феномен. Проблемы взаимодействия в группах учащихся (с. 23-46). Минск.
8. Славина, Л.С. (1966). Дети с афективним поведеним. Москва : Просвещение.
9. Степаненко, І. (2017). Психологічні особливості сором’язливості студентів-психологів. Матеріали звітної науково-практичної конференції викладачів, докторантів та аспірантів факультету філософської освіти та науки «Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету» (15-19 травня 2017 року). Київ : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова.
10. Усова, С., & Молочкова, И. (2009). Детская застенчивость как следствие деструктивного семейного воспитания. Социальная педагогика, 3, 101-109.