СХИЛЬНІСТЬ ДО РИЗИКУ ЯК ОСОБИСТІСНА ОСОБЛИВІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ (РЕЛІГІЙНИЙ АСПЕКТ)

Анотація

Мета. Здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми взаємозв’язку схильності до ризику та релігійних переконань військовослужбовців. Емпірично перевірити наявність індивідуальних відмінностей у показниках міри схильності особистості до ризику залежно від її релігійних поглядів та схарактеризувати особливості прояву схильності до ризику військовослужбовців на ґрунті релігійності. Методи дослідження: теоретичні (теоретико-методологічний та порівняльний аналіз); емпіричні (шкала особистісної схильності до ризику «RSK», «Мотивація до успіху» та «Мотивації уникання невдач» Т. Елерс, опитувальник суїцидального ризику); методи математичної статистики (t-критерій Ст’юдента і U-критерій Манна Уїтні та критерій Пірсона). Результати. Встановлено, що між військовослужбовців «атеїстів», «християн» і «язичників» найбільш схильними до ризикової поведінки є «атеїсти», найменш схильними – «язичники». Подібна тенденція спостерігається і щодо мотивації уникання невдач. Поряд з цим, було виявлено наступне: військовослужбовці «язичники» є найбільш вмотивованими до досягнення поставленої мети й водночас, у порівнянні з їх колегами «християнами» і «атеїстами», мають найменш виражену міру суїцидальних поведінкових проявів; аналогічне порівняння показників поміж релігійних військовослужбовців засвідчило наявність нижчого рівня мотивації успіху саме у «християн», ніж у «язичників», але щодо мотивації уникання невдач або схильності до ризикованої поведінки ситуація протилежна; проте, рівень мотиваційної спрямованості на досягнення успіху вищий у військових-християн, ніж у військових-атеїстів. Висновки. Схильність до ризику військовослужбовців є їх індивідуальною відмінністю та залежить від релігійних переконань. Приналежність до релігійної течії, а саме характер релігійних переконань сприяє прийняттю більш поміркованих рішень. Таким чином релігія виступає у якості додаткового елементу зовнішнього контролю, що і сприяє критичному перегляду своїх дій й відповідно збільшує шанси військових вижити у критичних ситуаціях на полі бою.

Література

1. Наказ «Про затвердження Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах України» від 27.01.2015 № 40. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0161-15#Text
2. Васильєв, С. (2021). Психологічні умови розвитку психологічної стійкості (резилієнсу) у військовослужбовців у процесі базової загальновійськової підготовки. Вісник Національного університету оборони України, 61(3), 5–13. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2021-61-3-5-13
3. Ворощук, О., & Новікова, В. (2021). Розвиток нормативно-правової бази з питань задоволення релігійних потреб військовослужбовців збройних сил України у 1991–2017 роках. Воєнно-історичний вісник, 42(4), 89–104. https://doi.org/10.33099/2707-1383-2021-42-4-89-104
4. Кокун О. М., Агаєв Н. А., Пішко І. О., Лозінська Н. С., & Корня Л. В. (2019). Психологічне вивчення особового складу Збройних Сил України. Метод. посіб. Київ : ФОП Маслаков.
5. Кокун О.М., Мороз В.М., Пішко І.О., & Лозінська Н.С. (2021) Формування психологічної готовності військовослужбовців військової служби за контрактом до виконання завдань за призначенням під час бойового злагодження. Метод. посіб. Київ : 7БЦ.
6. Кравченко, В. (2021). Психологічний стан військовослужбовців під час адаптації до діяльності в екстремальних умовах як об’єкт теоретичного дослідження. Вісник Національного університету оборони України, 60(2), 71–80. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2021-60-2-71-80
7. Шаян, В. (2019). Віра предків наших. Вибрані твори. Київ : ФОП Стебеляк.
8. Диха, В., & Лук’янова, В. (2023). Ризики енергоринку: сутність дефініції та характеристики. Modeling the development of the economic systems, 1, 28–36. https://doi.org/10.31891/mdes/2023-7-4
9. Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів. В.Б. Шапар (Ред.). Харків : Прапор, 2009.