ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВПЛИВУ БАТЬКІВСЬКО-ДИТЯЧИХ ВЗАЄМИН НА ФОРМУВАННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ПІДЛІТКА

Анотація

Статтю присвячено проблемі формування резильєнтності як предиктора ефективної адаптації українських підлітків до життєдіяльності в умовах воєнного стану. На підґрунті застосування теоретичного аналізу та узагальнення наукових джерел розкрито зміст категорії резильєнтність, її провідні ознаки та функції. Поняття резильєнтності тлумачиться як спроможність особистості протистояти загрозам та швидко відновлюватись. Наголошено, що резильєнтність як системна особистісна якість формується внаслідок інтегрованої дії внутрішніх (індивідуально-психологічних) і зовнішніх (соціальних) чинників. Викладено зміст, структуру та вияви батьківсько-дитячих взаємин як чинника формування резильєнтності у підлітковому віці. Доведено значущість батьківсько-дитячих взаємин як провідного чинника формування резильєнтності у підлітковому віці. Презентовано авторську структурно-функціональну модель впливу батьківсько-дитячих взаємин на формування резильєнтності підлітка та проаналізовано зміст цієї моделі. Розкрито зміст ціннісно-мотиваційного, когнітивно-рефлексивного, емоційно-регулятивного і конативно-поведінкового компонентів батьківсько-дитячих взаємин, наголошено на їхній синергійній взаємодії. Виокремлено та диференційовано функції батьківського впливу на формування резильєнтності підлітка, а саме: просвітницьку (інформування, пояснення для формування світоглядної цінності резильєнтності; фасилітаційну (збагачення і стимуляція резильєнтності дитини власним прикладом батьків); комунікативну (емпатійне прийняття, емоційна близькість, змістовне спілкування. Наголошено, що індивідуальна траєкторія виховання у поєднанні зі значущими індивідуальними психофізіологічними чинниками формування підлітка (властивості темпераменту, риси характеру, зміст самоприйняття) сприяють розвитку резильєнтності як актуальної особистісної риси у підлітковому віці.

Література

1. Ґоулман, Д. (2020). Емоційний інтелект. Харків : Віват.
2. Корчікова, І.В. (2014). Особистісна автономія як чинник визначення життєвої перспективи в юнацькому віці. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Київ. Режим доступу: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/5177
3. Кочубей, Т., & Семенов, А. (2013). Наукові підходи до вивчення емоційної стійкості як особистісної лідерської якості. Збірник наукових праць Уманського педагогічного університету, 1, 117–124. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpudpu_2013_1_17
4. Лушин, П.В. (2013). Экологичная помощь личности в переходный период: экофасилитация (Монография). Киев.
5. Музика, О.Л. (2017). Ціннісна детермінація становлення обдарованої особистості. (Монографія). Київ : Видавничий Дім «Слово». Режим доступу: https://lib.iitta.gov.ua/708203/1/Muzyka_O_L_ZDSOO_IP_2017.pdf
6. Радчук, Г.К. (2011). Психологія аксіоґенезу особистості у контексті вищої професійної освіти. (Автореф. дис. д-ра психол. наук). Київ.
7. Савченко, О.В. (2012). Аналіз когнітивних структур, що обумовлюють сприйняття та оцінку різних ситуацій. Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». Тематичний випуск «Актуальні проблеми когнітивної психології», 20, 244–253.
8. Сердюк, Л.З., & Шамич, О.М. (2017). Самодетермінація особистості як психологічна основа її самореалізації. Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць. Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, Т. VI., 13., 164–73. Режим доступу: https://lib.iitta.gov.ua/709101/1/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B4%D1%8E%
   D0%BA%20%D0%9B_%D0%A8.pdf
9. Сопівник, І.В. (2016). Ціннісний (аксіологічний) підхід у вихованні особистості. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Педагогіка, психологія, філософія,239, 225–229. Київ.
10. Cicchetti, D., & Valentino, K. (2006). An ecological transactional perspective on child maltreatment: Failure of the average expectable environment and its influence upon child development. In D. Cicchetti & D.J. Cohen (Eds.), Developmental psychopathology (Vol. 3, 2nd ed., pp. 129–201). New York : John Wiley.
11. Eccles, J.S., Early, D., Fraser, K., Belansky, E., & McCarthy, K. (1997). The relation of connection, regulation, and support for autonomy to adolescents’ Journal of Adolescent Research, 12(2), 263–286.
12. Harter, S. (2006). Developmental perspectives on the self. In N. Eisenberg (Ed.) Handbook of Child Psychology, (Vol. 4, pp. 513–519). New York : Wiley.
13. Lebedynets-Roda, O. (2020). The Conceptual and Terminological Field for the Problem of Adolescents’ Excessive Involvement into Social Networking. Psychological Journal, 6(9), 15–28.
14. Masten, A. (2014). Ordinary magic: resiliencein development. New York : The Gulfordpress. https://doi.org/10.1002/imhj.21625
15. Masten, A.S., Best, K.M., & Garmezy, N. (1990). Resilience and development: Contributions from the study of children who overcome adversity. Development and Psychopathology, 2(4), 425–444.
16. Mattanah, J.F., Lopez, F.G., & Govern, J.M. (2011). The contributions of parental attachment bonds to college student development and adjustment: a meta-analytic review. Couns. Psychol., 58, 565–596. https://doi.org/10.1037/a0024635
17. Rogers, C.R. (1961). On Becoming a Person: A Therapist’s View of Psychotherapy. Boston : Houghton Mifflin.
18. Rutter, M. (1999). Resilience concept and finding: Implications for family therapy. Journal of Family Therapy, 21, 119–144.
19. Skrove,  M., Romundstad, P., & Indredavik, M.S. (2013). Resilience, lifestyleand symptoms of anxiety and depression  in adolescence:  the  Young-HUNTstudy. Psychiatry Psychiatr. Epidemiol, 48, 407–416.
20. Werner, E.E. (2000). Protective factors and individual resilience. In P. Shonkoff & S.J. Meisels (Eds.). Handbook of Early Childhood Intervention (pp. 115–132). New York : Cambridge University Press.
21. Yates, T.M. , & Masten, A.S. (2004). Fostering the future: resilience theory and the practice of positive psychology. In A. Linley & S. Joseph (Eds.). Positive Psychology in Practice (pp. 521–539). New York : Wiley.