РЕГУЛЯТИВНО-ПОВЕДІНКОВИЙ ВЕКТОР ЖИТТЄЗДІЙСНЕННЯ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Анотація

Мета. Статтю присвячено емпіричному дослідженню життєздійснення майбутніх педагогів, зокрема його регулятивно-поведінкового аспекту. Методи дослідження: теоретичні – аналіз і синтез, конкретизація, порівняння, систематизація, узагальнення наукових положень; емпіричні – методи письмового опитування – тестування і анкетування; математичної статистики – обчислення відсотків, кореляційний аналіз за Ч. Пірсоном. Результати. Виявлено високий рівень розвитку компонентів саморегуляції: планування 34,4%, моделювання (32,2%), оцінка результатів і самостійність (по 27,8% відповідно), гнучкість (23,3%), програмування (16,7%) і низький: самостійність (20%), програмування (18,9%), моделювання (16,7%), планування (14,5 %), гнучкість (11,1 %), оцінка результатів (8,9%). Визначено високий (34%) і низький (56%) рівні самоефективності. Проаналізовано варіанти виявленої мотивації – досягнення успіху (12%) й уникнення невдачі (78%). Встановлено статистично значущі (р=0,01; р=0,05) кореляційні зв’язки між психодіагностими змінними методик. Висновки. Встановлено, що понад 50% досліджуваних потребують розвитку складників самоефективності, зокрема сценарію й атрибуції, які впливають на вираження її загального рівня. З’ясовано, що задля успішного досягнення поставлених цілей і реалізації життєвих проєктів важливою є гнучкість, себто пластичність усіх регуляторних процесів, яка забезпечить адекватне реагування і адаптивність у ситуації ризику. Констатовано, що тримані результати й досягнення опитаних мають бути відповідно оцінені, що, безумовно, підкріплює самооцінку досліджуваних суб’єктів і спонукає їх до постановки нових цілей та імплементації нових планів. Обґрунтовано й важливість моделювання в успішному виконанні діяльності, а, отже, і життєздійсненні респондентів, яке уможливлює виокремлення квінтесенції в досягненні близьких і віддалених цілей. Відзначено відповідальність респондентів щодо власного життєздійснення, грамотне планування свого життя, що сприяє розвитку їхнього самоконтролю і самоповаги, допомагає зростати особистісно.

Література

1. Гуляс, І.А. (2020). Аксіопсихологічне проєктування життєвих досягнень особистості. Київ : «Видавництво Людмила». Режим доступу: https://archer.chnu.edu.ua/
   xmlui/handle/123456789/1565
2. Злобіна, О.Г. (2012). Траєкторії індивідуального життєздійснення в соціальних координатах. Т.М. Титаренко (Ред.), Як будувати власне майбутнє: життєві завдання особистості (с. 142–159). Кіровоград : Імекс-ЛТД.
3. Карпенко, Є. (2020). Емоційний інтелект у дискурсі життєздійснення особистості. Івано-Франківськ : ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника».
4. Лєпіхова, Л.А. (2007). Соціально-психологічне підґрунтя життєздійснення особистості. Т.М. Титаренко (Ред.), Життєві домагання особистості (с. 136–169). Київ : Педагогічна думка.
5. Popovych, I., Blyskun, O., Hulias, I., Shcherbyna, V., Batasheva, N., Aleksieieva, M., et al. (2021). Psychological Semantic Parameters of Adolescents’ Conformism in the Measurement of Value Orientations. Revista Romaneasca pentru Educatie Multidimensionala, 13(2), 167–184. https://doi.org/10.18662/rrem/13.2/416
6. Фурман, А.А. (2017). Психологія смисложиттєвого розвитку особистості. Тернопіль : ТНЕУ. Режим доступу: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/29777/1/furman.pdf
7. Шапошник-Домінська, Д.О. (2015). Психологічні особливості розвитку самоефективності особистості. (Дис. канд. психол. наук). Київ.