ДОКТРИНА «СТРИМУВАННЯ» У ТЕРМІНОЛОГІЧНОМУ АПАРАТІ РАКЕТНО-ЯДЕРНИХ ПРОГРАМ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ

Анотація

У статті досліджено позиції вчених щодо доктрини «стримування» у термінологічному апараті ракетно-ядерних програм провідних країн світу, визначено дискусійні аспекти у понятійно-теоретичних підходах вчених та аналіз їх аргументації. Під час дослідження використано міждисциплінарну методологію, у якій застосовано наступну сукупність методів: доктринальний метод, який надав можливість здійснити аналіз наукових досліджень присвячених оцінці положень доктрині «стримування» у термінологічному апараті ракетно-ядерних програм провідних країн світу, виокремити спільне і відмінне у баченні дослідників цієї проблеми; історико-політичний метод, який надав можливість розглянути ґенезу доктрини «стримування» у термінологічному апараті ракетно-ядерних програм різноманітних ядерних держав, як тих, що мають статус легальних носіїв ракетно-ядерного озброєння, так і статус нелегальних держав (легалізованих) з ракетно-ядерним арсеналом; компаративістський метод, який застосовувався для порівняння характерних особливостей положень доктрини «стримування» у термінологічному апараті ракетно-ядерних програм таких держав, як США, Російська Федерація, Великобританія, Франція та Китай. Основною метою даної статті став науковий аналіз дискусійних поглядів у понятійно-теоретичних підходах вчених та аналіз їх аргументації, яка показує критерії відмінностей у оцінках дослідників.

Доведено, що у дискусіях вчених ключове значення у розмежуванні позицій має критерій неприйнятного збитку. У концепціях західних вчених даний критерій визначає збиток населенню загалом та є виправданим фактором, який стримує від застосування ракетно-ядерних озброєнь у сучасних воєнних конфліктах. У статті показано альтернативну думку дослідників, які обстоюють твердження про критерій неприйнятного збитку збройним силам противника. У статті зроблено висновок про те, що важливе значення для розуміння даного терміну має методологічний аспект, який має враховувати міждисциплінарність досліджуваної проблеми, предмет дослідження якої перебуває у фокусі методів політології, міжнародного права, історії та міжнародних відносин загалом.