ВПЛИВ АНТИЦИПАЦІЇ НА ПРОЦЕСИ РІШЕННЯ ЗАДАЧ ПРОБЛЕМНОГО ТИПУ

Анотація

У статті здійснено аналіз впливу антиципації на процеси рішення задач проблемного типу. Теоретично обґрунтовано, що антиципація виступає одним з вагомих діяльнісних факторів, що спонукає особистість приймати ті чи інші рішення з часово-просторовим упередженням та діяти відповідно до очікуваного результату. З’ясовано, що процес розв’язування задач проблемного типу визначається специфічними умовами, які мають вплив на формування певних діяльнісних алгоритмів рішення та підходів до їх прогнозування у подальшій перспективі. Теоретично обґрунтовано, що задачами проблемного типу виступають завдання, які пов’язані зі складністю ситуацій, що виникають у різних сферах діяльності особистості. Визначено, що під час рішення задач проблемного типу, антиципація, окрім прогностичної функції, має ще ряд функцій пов’язаних з управлінням процесами прогнозування, що дозволяє особистості індивідуально підходити до вибору необхідного (даного та шуканого), прораховувати найбільш вдалі варіанти рішення, та змінювати самостійно алгоритми рішення за допомогою упередженого моделювання потрібної перспективи. Розкрито когнітивний аспект антиципації як основний механізм формування особистісної системи координат, в якій відбувається відтворення подій минулого, ситуаційна оцінка існуючого та підбір необхідного методологічного інструментарію для створення різних варіантів антиципаційних схем, або «образів» майбутнього результату. Визначено, що когнітивний аспект антиципації дозволяє особистості не тільки ефективно взаємодіяти з навколишнім світом на рівні індивідуального сприйняття інформації ззовні, але й модифікувати її із подальшим втіленням «нових сценаріїв» у процес конкретної діяльності на рівні вибору відповідної стратегії досягнення цілі. З’ясовано, що у процесах антиципації задіяні такі когнітивні складові психологічного комплексу особистості як: структурування, динамічне узнавання та формування алгоритму рішення, які безпосередньо беруть участь у процесах випередженого планування вірогідних сценаріїв майбутнього результату. Визначено, що перспективним можна вважати дослідження антиципації на рівні колективної діяльності, де виникає необхідність колективного вирішення задач на рівні прийняття до уваги та врахування думок усіх членів колективу, або керуючої групи людей, залученої до вирішення загальної колективної проблематики.

Література

1. Айзен, І. (1991). Теорія планової поведінки. Організаційна поведінка та процеси прийняття людських рішень, 50(2), 179–211. https://doi.org/10.1016/0749-5978(91)90020-T
2. Батраченко, І.Г. (2010). Психологічні закономірності розвитку антиципації людини. (Дис. д-ра. психол. наук). Дніпропетровськ.
3. Гудолл, Дж. (1986). Огляд «Шимпанзе з Гомбе: моделі поведінки». Політика та науки про життя, 10(1), 116–118. Режим доступу: https://www.jstor.org/stable/4235815
4. Карпенко, В.В. (2013). Задача як модель вивчення мислення. Режим доступу: http://appsychology.org.ua/data/jrn/v6/i9/17.pdf
5. Ломов, Б.Ф., & Сурков, Е.Н. (1980). Антиципация в структуре деятельности. (Монография). Москва : Наука.
6. Малюта, О.М. (2016). Введення в Інваріантне моделювання. (Монографія). Київ : ЦДМ «Зірка Надії».
7. Підкоритова, Л.О. (2006). Індивідуально-типологічні особливості адаптації життєвих виборів випускників навчальних закладів. (Дис. к-та. психол. наук). Київ.
8. Титаренко, Т. (1998). Здатність до конструктивного життєвого вибору як умова особистісного зростання. Психолого-педагогічна наука і суспільна екологія. (с. 436–440). Київ : Гнозис.
9. Чернобровкін, В.М. (2006). Психологія прийняття педагогічних рішень. Луганськ : Альма-матер.