СМИСЛОВА АЛОГІЧНІСТЬ У ПРОЦЕСІ МИСЛЕННЯ

Анотація

Мета. Статтю присвячено встановленню емпіричного зв’язку смислової алогічності з іншими властивостями мислення. Алогічність визначається як змістовна протилежність суджень, що об’єктивується у суперечних тезах, які не можуть одночасно бути істинними. Автором припускається, що алогічність виступає одним із нижчих рівнів мислення й актуалізується у випадку неспроможності індивіда піднятися до операціоналізації когнітивного матеріалу за допомогою законів формальної логіки. Методи дослідження: теоретичні (аналіз процесуальних характеристик мислення); емпіричні («Методика текстових розривів»); математичної статистики (середнє арифметичне, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації, коефіцієнт осциляції, коефіцієнт кореляції, лінійний регресійний аналіз). Результати. Математично-статистичний аналіз емпіричного матеріалу показав, що для більшої половини досліджуваних властиве використання алогічних формулювань при побудові смислу. Водночас, кількість таких формулювань є незначною та досить сильно коливається, щоб можна було встановити закономірність їхньої появи. Характерним є те, що кількість алогічних формулювань під час виконання завдання зростає. Алогічні судження мають помірний обернений зв’язок із логічними судженнями. Явище алогічності знижує загальний рівень сформованості смислу, але ця тенденція не є виразною. Висновки. Смислова алогічність є спробою скерувати наратив, виявити когнітивну суб’єктність у ситуації, коли судження може бути сформованим лише за принципом протилежності до наявної тези. Алогічність відіграє тактичну роль під час формування загального смислу та виявляється тоді, коли конструктивні формальнологічні шляхи розгортання дискурсу стають недоступними. Завдяки продукуванню алогічності суб’єкт ігнорує той смисл, який є для нього слабко кристалізованим, і переходить до кристалізації оригінального смислу. Це тактична «помилка» на шляху до правильної відповіді. Перспективи подальших досліджень полягають в визначенні зв’язків алогічності з іншими типами суджень, які є концептуальними для формування загального смислу та порівнянні виявів алогічності у різних періодах онтогенезу.

Література

1. Карпенко, В.В. (2013). Психологія мислення: феноменологія, процес і детермінанти. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ, 1, 32–42. Режим доступу: https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/1254 .
2. Мазяр, О.В. (2019). Абсурдність як фундаментальна властивість сприймання. Науковий вісник Херсонського державного університету. Збірник наукових праць. Серія «Психологічні науки», 3, 30–36. https://doi.org/10.32999/KSU2312-3206 .
3. Мазяр, О.В. (2020). Особистісний дисонанс: системний аналіз. (Монографія). Житомир : Видавець О.О. Євенок. Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/31583 .
4. Суперечності закон (2002). В.І. Шинкарук (Ред.). Філософський енциклопедичний словник. Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис. Режим доступу: https://archive.org/details/filosofskyi_entsyklop/page/260/mode/2up .
5. Яценко, Т., Галушко, Л., Євтушенко, І., & Манжара, С. (2020). Пралогічність мислення психолога в контексті глибинно-корекційного пізнання. Психологія і суспільство, 4(82), 54–69. https://doi.org/10.35774/pis2020.04.
6. Acar, S., & Runco, M.A. (2019). Divergent thinking: New methods, recent research, and extended theory. Psychology of Aesthetics, Creativity, and the Arts, 13(2), 153–158. https://doi.org/10.1037/aca0000231.
7. Andrews-Hanna, J. R., Woo, C.-W., Wilcox, R., Eisenbarth, H., Kim, B., Han, J., Losin, E.A.R., & Wager, T.D. (2022). The conceptual building blocks of everyday thought: Tracking the emergence and dynamics of ruminative and nonruminative thinking. Journal of Experimental Psychology: General, 151(3), 628–642. https://doi.org/10.1037/xge0001096.
8. Beauvais, C., Pfeiffer, N., Habib, M., & Beauvais, L. (2020). Effect of the emotional valence of texts on their understanding and learning new words in grade 5 primary students. Canadian Journal of Experimental Psychology, 74(2), 144–155. https://doi.org/10.1037/cep0000194 .
9. Dumas, D., Organisciak, P., & Doherty, M. (2021). Measuring divergent thinking originality with human raters and text-mining models: A psychometric comparison of methods. Psychology of Aesthetics, Creativity, and the Arts, 15(4), 645–663. https://doi.org/10.1037/aca0000319 .
10. Kao,-Y. (2023, Jan. 2). Examining the attribute inheritance in Janusian thinking: An intensional study on the mechanisms of combining opposite concepts. Psychology of Aesthetics, Creativity, and the Arts. https://doi.org/10.1037/aca0000552 .
11. Lin, Y., Zhang, Y.C., & Oyserman, D. (2022). Seeing meaning even when none may exist: Collectivism increases belief in empty claims. Journal of Personality and Social Psychology, 122(3), 351–366. https://doi.org/10.1037/pspa0000280 .
12. Maciejewski, G., & Klepousniotou, E. (2020). Disambiguating the ambiguity disadvantage effect: Behavioral and electrophysiological evidence for semantic competition. Journal of Experimental Psychology: Learning, Memory, and Cognition, 46(9), 1682–1700. https://doi.org/10.1037/xlm0000842 .
13. Paquet, C., Cogan, C.M., & Davis, J.L. (2020). A quantitative text analysis approach to describing posttrauma nightmares in a treatment-seeking population. Dreaming, 30(1), 54–67. https://doi.org/10.1037/drm0000128 .
14. Petroviс, M.B., Žeželj, I. (2022). Thinking inconsistently: Development and validation of an instrument for assessing proneness to doublethink. European Journal of Psychological Assessment, 38(6), 463–475. https://doi.org/10.1027/1015-5759/a000645 .
15. Priester, J., Petty, R., & Park, K. (2007). Whence Univalent Ambivalence? From the Anticipation of Conflicting Reactions. Journal of Consumer Research, 34(1), 11–21. https://doi.org/1086/513042 .
16. Song, H., & Ewoldsen, D. (2015). Metacognitive Model of Ambivalence: The Role of Multiple Beliefs and Metacognitions in Creating Attitude Ambivalence. Communication Theory, 25(1), 23–45. https://doi.org/10.1111/comt.12050 .
17. Taylor, L.D., & Acic, I. (2021). Magical thinking and fans of fictional texts. Psychology of Popular Media, 10(1), 21–27. https://doi.org/10.1037/ppm0000279
18. Vrana, S.R., Bono, R.S., Konig, A., & Scalzo, G.C. (2019). Assessing the coherence of narratives of traumatic events with latent semantic analysis. Psychological Trauma: Theory, Research, Practice, and Policy, 11(5), 521–524. https://doi.org/10.1037/tra0000415