ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ АМБІВАЛЕНТНОСТІ В ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series12.2021.14(59).04

Ключові слова:

амбівалентність, компоненти амбівалентності, особистість, психологічний підхід

Анотація

В статті висвітлені результати теоретичного дослідження психологічних поглядів на проблему амбівалентності. Амбівалентність розглядається у широкому розумінні, як тенденція уникнення вибору, що проявляється поведінково, когнітивно чи афективно, та спрямована на конкретну людину, подію, об’єкт чи, навіть, на майбутній досвід. Амбівалентність відіграє важливу роль у багатьох психоаналітичних теоріях, а також у соціологічних, когнітивних, розвивальних і психометричних підходах, у контексті нормального психологічного функціонування індивіда. Загальні філософські та психологічні точки зору свідчать про те, що амбівалентність може бути характерною ознакою для багатьох людей, та може формувати їхнє ставлення й взаємодію з оточуючим середовищем. Передумовами виникнення амбівалентності можуть бути: нестійкість емоцій, невизначеність цілей та установок, неузгодженість моральних принципів з емоціями та волею. Мета статті: висвітлення результатів теоретико-методологічного дослідження формування та розвитку психологічних поглядів на проблему амбівалентності в вітчизняній та закордонній науковій літературі. Методи дослідження: аналіз психологічної літератури, теоретичне узагальнення, порівняння вітчизняних та зарубіжних наукових підходів до визначення амбівалентності. Розглянуто складові амбівалентності: мотиваційна, поведінкова, афективно-когнітивна. Поданий теоретичний аналіз досліджень науковців: К. Абрагама, В. Блейхера, Е. Брейлера, М. Занни, Т. Зелінської, І. Козицької, М. Томпсона, З. Фрейда, К. Юнга та ін. Багатьма дослідниками доведено значний вплив амбівалентності на особистісне зростання й загальний стан психічного здоров’я людини. Узагальнено та обґрунтовано поняття амбівалентності як складного взаємозв’язку протилежно спрямованих, приблизно однакових за інтенсивністю, усвідомлених і неусвідомлених проявів, що належать до різних особистісних сфер.

Література

  1. Абрахам, К. (2014). Психоанализ как источник познания для наук о духе. Ижевск : Слово.
  2. Брейлер, Э. (2010). Аффективность внушение, паранойя. Москва : Центр психологии культуры.
  3. Блос, П. (2010). Психоанализ подросткового возраста. Москва : Институт общегуманитарных исследований.
  4. Божович, Л. (1995). Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности. Москва : Международная педагогическая академия.
  5. Борисюк, О.М., & Прохорчук, Н.В. (2017). Амбівалентність особистості як психологічний феномен. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ, 2, 80–91. Режим доступу: https://olhaborysiuk.lviv.ua/nauk-pr/
  6. Врублевский, В., & Хорошковский, В. (1997). Український шлях.
    Київ : Демократична Україна.
  7. Горпинюк, В.П. (2008). Амбівалентність як чинник соціальних девіацій у сімейних взаєминах. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді, 5, 475–481. Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/3018/
  8. Эриксон,Э. (1996). Молодой Лютер. Психоаналитическое историческое исследование. Москва : Московский философский фонд «Медиум».
  9. Зелінська, Т. (2004). Амбівалентність особистості. Київ : Каравела.
  10. Кляйн, М. (2011). Развитие в психоанализе. Москва : Академичский проект.
  11. Левин, К. (2000). Теория поля в социальных науках. Санкт-Петербург : Речь.
  12. Лук’яненко, Т.Н. (2001). Психологічні особливості дискордантної амбівалентності особистості. Практична психологія та соціальна робота, 1, 25–26. Режим доступу: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/6035/1/Lukyanenko.pdf
  13. Нюнберг, Г. (1999). Принципы психоанализа и их применение к лечению неврозов: Московский ин-т общегуманитарных исследований. Москва : ЭКСМО-Пресс.
  14. Перлз, Ф., Хеффермен, Р., & Гудмэн, П. (1993). Опыты психологии самопознания. Москва : Гильстель.
  15. Реан, А. (2007). Общая психология и психология личности. Москва : ЭКСМО-Пресс.
  16. Риман, Ф. (1998). Основные формы страха. Москва : Алетейа.
  17. Роджерс, К. (2000). Консультирование и психотерапия. Новейшие подходы в области практической работы. Москва : ЭКСМО-Пресс.
  18. Франкл, В. (1990). Человек в поисках смысла. Москва : Прогресс.
  19. Франкл, В. (1997). Доктор и душа. Санкт-Петербург : Ювента.
  20. Фрейд, А. (1999). Теория и практика детского психоанализа. Москва : ЭКСМО-Пресс.
  21. Фрейд, З. (1989). Психология бессознательного: сборник произведений. Москва : Просвещение.
  22. Хабайлюк, В.В. (2014). Життєва та професійна компетентність студентів. Обрій, 2, 80–83. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/obrii_2014_2_24
  23. Хорни, К. (2016). Невротическая личность нашего времени. Nykoping : Philosophical arkiv.
  24. Хурчак, А.Е. (2004). Психологічні особливості амбівалентності атитюдів у юнацькому віці. (Дис. канд. психол. наук). Київ.
  25. Юнг,К. (1991). Архетип и символ. Москва : Реннесанс.
  26. Ялом, И. (2000). Экзистенциальная психотерапия. Москва : Класс.
  27. Maslou, (2007). Motivation and Personality (3rd ed.). Saint Petersburg : Piter.
  28. Rodzhers, (2000). Counseling and psychotherapy. The newest approaches in the field of practical work. Москва : EKSMO.
  29. Thompson,, & Zanna,M. (1995). The conflicted individual: personality-based and domain-specific antecedents of ambivalent social attitudes. Journal of personality, 63(2), 259–288. Режим доступу: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/7782994/

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-06-30