ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ СПЕЦІАЛЬНО ОРГАНІЗОВАНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В УКРАЇНІ (КІНЕЦЬ ХVIII – ПОЧАТОК ХІХ СТ.)

Abstract

Стаття присвячена передумовам виникнення спеціально організованого навчання дітей з особливими освітніми потребами в Україні в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття. У ній визначено становище дітей з особливими потребами (глухі, сліпі, розумово відсталі) в означений часовий період та передумови, які призвели до виникнення спеціально організованих навчальних закладів для таких дітей. У статті автор зазначає, що діти з порушеннями розвитку здавна привертали увагу представників різних галузей знань – лікарів, педагогів, юристів, філософів. В Україні, яка в силу свого географічного положення увібрала в себе східноєвропейську та азіатську культури (в даному випадку як частина Російської імперії), історично передавалася традиція особливо шанобливого ставлення до людини, яка має видимі фізичні, психічні або розумові порушення. В традиції української культури велике значення приділялося справам благодійності й милосердя щодо людей, які мають важкі порушення. Така ситуація зберігалася до останньої чверті XVIII століття. В цей період в Російській імперії відбуваються значні економічні та культурні перетворення, які сприяли значному розвитку освіти і науки. Була запроваджена нова система народної освіти, швидких темпів розвитку набрали педагогіка і медицина, що сприяло початковому етапу розвитку спеціальної освіти. Тривали заходи приватного порядку щодо влаштування богаділень, відкриття спеціальних виховних будинків для божевільних. Вдосконалювалися форми їхньої опіки, вживалися заходи загального характеру. При монастирях і церквах існували спеціальні будинки піклування для сліпих, глухих та інших осіб. Проте, організовані заходи не сприяли розвитку виховання та навчання осіб з особливими потребами, а навпаки, гальмували їх розвиток. Однією з причин даної затримки є законодавство тих часів, в якому діти з порушеннями визнавалися недієздатними. Розвиток філософських, медичних і педагогічних знань сприяв усвідомленню особливостей аномальних дітей, утвердженню думки про можливість і необхідність їх навчання. Попри це держава не піклувалася про таких дітей, законодавчо обмежуючи їх громадські права.