ОНТОГЕНЕТИЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ОВОЛОДІННЯ ДИТИНОЮ СКЛАДОРИТМІЧНИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ МОВЛЕННЯ

Abstract

Зміст статті спрямований, насамперед, на привертання уваги фахівців, батьків до тих фізичних, психічних сторін немовлячого і раннього розвитку дитини, які справляють вплив на оволодіння нею мовленням - його сприйманням та продукуванням. Володіння дорослими знаннями про часові періоди появи новоутворень, які мають відношення до становлення і розвитку мовлення дитини, зокрема закономірностей оволодіння дитиною складоритмічними особливостями мовлення, дозволяє попередити або послабити можливі відхилення у мовленнєвому розвитку дитини, а часто і уникнути її приєднання до спільноти дітей з особливими освітніми потребами.
Нейрофізіологічна природа взаємозв’язку розвитку мовлення і моторики є маркером для розбудови спеціальної корекційної методики впливу на розвиток моторно-ритмічних дій, слухо-моторних координацій та ритмо-мовленнєвих процесів у дитини немовлячого і раннього віку. Мовлення безпосередньо пов'язане з формуванням складного стереотипу моторно-ритмічної діяльності, що розвивається завдяки синхронізації, координації і регуляції ритму. Тому пропедевтика мовленнєвих порушень і їх корекція орієнтована на ритмічну природу мовлення, в яку органічно вплітається складоритм (як схема організації мовленнєвих одиниць - слів, словосполучень, фраз і алгоритм їх мелодики).
Відхилення у оволодінні моторно-ритмічною та ритміко-мелодійною сторонами мовлення у певні періоди немовлячого та раннього віку може сигналізувати про можливі порушення фонетико-фонематичної складової мовлення, труднощі оволодіння лексико-граматичними закономірностями у більш пізній період онтогенезу.
Порушення фонетико-фонематичних процесів можуть носити стійкий характер, впливаючи на якість навчання і життя дитини. Поряд із видимими проявами фонетико-фонематичного недорозвитку мовлення можуть існувати приховані порушення, які проявляються у нерозрізненні фонем при самодиктуванні (коли, наприклад, старшокласники допускають заміни букв у писемному мовленні, хоч зовнішнє мовлення ознак порушення не має). У такому випадку можна говорити про недозрівання фонетико-фонематичних процесів у внутрішньому мовленні. Розгляд фонетико-фонематичного недорозвитку мовлення (ФФНМ) з точки зору акустики, частотних характеристик кожної фонеми, доступності сприймання і розпізнавання її частотного діапазону (в Гц) тією чи іншою дитиною дозволяє удосконалити окремі корекційні механізми. Першою сходинкою на цьому шляху є формування у дитини почуття складоритму рідного мовлення на основі моторно-ритмічної та ритміко-мелодійної його організації у немовлячому та ранньому віці.
У даній статті складоритм розглядається, як більш раннє утворення стосовно оволодіння дитиною спектром фонем рідного мовлення. У породженні складоритмічних потоків в процесі лепітного мовлення дитина обирає для складотворення ті звуки, які вона породжує інстинктивно, або які їй краще вдаються із тих, що вона сприймає, виділяє і наслідує, вводячи їх у свої звукокомплекси, багаторазові мелодійні повторення, характерні для рідного мовлення. Складоритм, його сприймання, запам’ятання та відтворення ми розглядаємо як базу для формування звуковимови, мовлення, у тому числі і для розвитку слухо - мовленнєвої пам’яті, фонетико- фонематичного слуху, лексико-граматичної сторони мовлення.