ІНТЕГРАЦІЙНІ ЗАСАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ В УКРАЇНІ
Ключові слова:
національна ідея, консолідація, інтеграція, національна мрія, етнонаціональна політикаАнотація
Стаття присвячена актуальності та перспективам формування української національної ідеї як інструменту консолідації й інтеграції української нації та соціуму. Розглянута проблема кореляції понять «консолідація» та «інтеграція». Термін «консолідація» може мати як «позитивне», так і «негативне» забарвлення, в залежності від мети останньої. Інтеграція – завжди позитивний органічний еволюційний процес.
Дослідницька увага зосереджена на тому, що інтеграційний потенціал національної ідеї залежить від її змістовного наповнення та характеру суб’єктів, що формують останню. Адже тлумачити національну ідею можна, звертаючись до комплексу традиційних цінностей: самостійність, соборність, самобутність, патріотизм, набожність, ірраціоналізм, індивідуалізм, анархізм тощо; ідей відкритості України до засвоєння європейських ліберально-демократичних інститутів; в розумінні України як межі між Сходом і Заходом тощо. Відповідно до суб’єкта, що її формує – якщо національна ідея висувається прогресивною соціальною силою, то прогресивною буде її втілення. Коли ж її несе суспільству регресивна сила, то ідея стає руйнівною. Свідченням є перетворення ідеї національного відродження у Німеччині 1930-х рр. на ідею націоналізму, расової вищості.
У статті наголошується, що завдання держави, у цьому у контексті, навпаки, – приводити до спільного знаменника, узгоджувати групові інтереси, прагнути до компромісу та сіяти злагоду у соціумі. Будь-яка політична ідеологія, у випадку формування її як державної, у тому числі націоналізм, не може відповідати цій меті. Пов’язаність національної ідеї з націоналізмом отримала втілення на практиці в масовій свідомості лише на вітчизняному ґрунті. Розглядаючи національну ідею на науковому рівні, можна констатувати, що майже всі політичні ідеології, окрім інтернаціоналістичних лівих, мають свою точку зору щодо останньої. Національна ідея повинна генеруватися на «етиці солідарності» та постійного діалогу між різними спільнотами у суспільстві. Основою такого діалогу є збереження культурної різноманітності; визнання кожної етнічної культури важливою, необхідним складником культури загальнонаціональної; проведення загальнонаціональних дискусій з найбільш актуальних проблем суспільного розвитку; розроблення та реалізація міжрегіональних гуманітарних програм з метою нарощування комунікативного потенціалу нації; підвищення відповідальності етнічних спільнот за долю країни й держави.
