ПОЛІТОЛОГО-ПРАВОВІ РОЗДУМИ У ЗМІСТОВНОМУ ТРИКУТНИКУ «ДЕРЖАВНИЙ СЛУЖБОВЕЦЬ – УПРАВЛІНЕЦЬ – АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРАЦІВНИК»

Анотація

У пропонованій статті наголошено, що для проведення успішних реформ, яких сьогодні потребує Україна, необхідно створити адекватну й ефективну систему управління. Аргументовано, що в Україні, яка є парламентсько-президентською республікою, народ делегує владу своїм представникам на суворо визначений термін. Наголошено, що геополітична й територіально-історична організація держави в країні – це тільки початок державотворчої справи, а найважчою і найвідповідальнішою ділянкою роботи є створення державно-управлінського апарату й політико-організаційне структурування громадянського суспільства. При цьому Україні доводиться виконувати цю роботу, поєднуючи революцію та реформу. З’ясовано, що в демократичному суспільстві стрижневий кадрово-владний корпус очолює лідер країни (або правлінська гілка влади), який, здійснюючи верховну владу в країні, при цьому не повинен перебирати на себе повноваження виконавчої гілки влади. Тобто, лідер країни має пам’ятати про існування свого автентичного правлінського локусу здійснення влади саме в координатах політичної сфери. Розглянуто рівні державного управління, на яких здійснюються реформи, – правлінський, управлінський та практичної реалізації (адміністративний). Наголошено, що кожний вид і різновид соціальних реформ повинен мати детально продуману концепцію, яка розробляється урядом і парламентом в органічній взаємодії з представниками науки. Проаналізовано роботу Кабінету Міністрів України як процес перманентної реорганізації, а не реального реформування системи державного управління. Робиться висновок про те, що в разі не проведення якісних реформ, які мають бути спрямовані на розробку державними чиновниками вищого рангу механізмів реалізації задоволення потреб та інтересів суспільства, спрацьовує соціологічний закон: не задоволені потреби і не реалізовані інтереси можуть спричинити черговий Майдан.