ПОГЛЯДИ НА ПРИРОДУ ЗАЇКАННЯ В ПЛОЩИНІ ПСИХОСОМАТИКИ
Ключові слова:
заїкання, логоневроз, порушення темпо-ритмічної організації мовлення, логопедія, психосоматикаАнотація
У статті представлений аналіз концептуальних засад дослідження проблеми заїкання в клінічній,
психологічній та спеціальній педагогічній теорії та практиці. Визначено погляди відомих науковців на розробку
проблеми заїкання, зокрема концепції І. Сікорського, А. Гутцмана, Т. Гепфнер, Н. Власової, В. Гіляровського,
М. Зеємана, В. Кондратенко, Н. Тяпугіна, А. Шервена, Р. Юрової та ін. Основна увага приділена психосоматичним
аспектам етіології, симптоматики та патогенезу заїкання. Відображено основні наукові концепції психогено
обумовлених мовленнєвих порушень Луїзи Хей (на прикладі книжки «Зціли себе сам»); основні психосоматичні
обґрунтування заїкання в концепції Ліз Бурбо; психофізіологічні та психосоматичні погляди на проблему
темпоритмічних порушень мовлення Пола Макліна та нейропсихолога Х’ю Герхарда. Значну увагу присвячено
сучасним уявленням тілесно орієнтованої психотерапії на етіопатогенетичні аспекти діагностики та корекції
заїкання, розглянуто тлумачення концепцій типів особистості та їхню психосоматичну обумовленість в
патологічних мовленнєвих розладах за вченням Зигмунда Фрейда у модифікації В. Толкачова.
