КОМПЕТЕНТНІСНА ПАРАДИГМА ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ ЛОГОПЕДИЧНОЇ КОРЕКЦІЇ

Abstract

У статті автор висвітлює проблему компетентнісного підходу в сучасній логопедії, підкреслює, що в процесі диференційованої логопедичної корекції на сучасному етапі актуалізуються шляхи реалізації, генералізуються основні напрями  компетентнісного підходу, серед яких:  розвиток ключових компетентностей, утворювання узагальнених  змістово-операційних мовних, мовленнєвих, комунікативних, оцінно-контрольних умінь і навичок; структурування прикладних умінь і навичок; формування життєвих соціокультурних умінь і навичок та ін. 

Автор зосереджує увагу на тому, що сучасна логопедія акцентує увагу на вихованні  мовної, мовленнєвої особистості, здатної до інтерактивної взаємодії. Успішність логопедичної корекції складає мовна освіта, що декларує три її складових: формування мовних знань, умінь і навичок, тобто мовної компетентності; засвоєння й практичне використання мовних одиниць у мовленнєвій інтеракції (оволодіння мовленнєвою компетенцією), використання  вербальних та невербальних засобів  у процесі спілкування (комунікативна компетентність).

Реалізація компетентнісного підходу в процесі диференційованої логопедичної корекції акцентує увагу на організаційних формах, що дозволяють сформувати мовну, мовленнєву, комунікативну компетенції й отримати практичний результат.

Формування мовної компетентності відбувається на логопедичних заняттях з формування базових фонетичних, орфоепічних, лексичних, граматичних, оцінно-контрольних умінь і навичок тощо  .

Формування мовленнєвої компетенності передбачає проведення занять із формування навичок  сприйняття та розуміння мовлення, побудови й відтворення програм інтеракції та мовленнєвої поведінки, адекватної ситуаціям спілкування, нормативного використання мовних засобів української мови в різних типах висловлювань, формування оцінно-контрольних умінь і навичок тощо.

Формування комунікативної компетентності передбачає проведення занять із формування умінь і навичок встановлювати та підтримувати контакт із співрозмовником, використовувати мовні кліше, добирати вербальні та невербальні засоби спілкування тощо.