ДИСПРАКСІЯ В СТРУКТУРІ МОВЛЕННЄВОГО ДИЗОНТОГЕНЕЗУ ДІТЕЙ

Abstract

Стаття присвячена результатам аналізу джерел з проблеми вивчення та подолання диспраксії в умовах мовленнєвого дизонтогенезу. Сучасні медичні класифікатори містять назву «розлади розвитку координації» - developmental coordination disorder (DCD) і відмічають поширеність цього розладу у 5-6% дітей. Вітчизняні дослідники у галузі спеціальної освіти та логопедії вживають різні поняття для визначення розладів праксису: диспраксії, апраксії і стосовно мовленнєвого дизонтогенезу розглядають їх у структурі коркової дизартрії, моторної алалії та афазії. Відносно новим у літературних джерелах є поняття «артикуляційна диспраксія», яке не вживається в медичних та психолого-педагогічних класифікаціях. Зарубіжна логопедія оперує поняттями «дитяча апраксія мовлення», «вербальна диспраксія», а «диспраксія розвитку», коли симптоматика виходить за межі артикуляційного та вербального праксису.