ПЕРЕДУМОВИ ВИБОРУ ДЕМОКРАТИЧНОЇ МОДЕЛІ В НОВИХ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВАХ

Анотація

На початку періоду демократичної трансформації політичні системи колишніх радянських республік мали єдину інституційну базу, яку вони успадкували від напівзруйнованої імперії. Крім того, запровадження демократичних принципів також відбувалося в рамках єдиного підходу, сформульованого на початку 1990-х років західними концепціями демократичного переходу. Однак, при цьому процеси демократизації, що почалися в колишніх радянських республіках після розпаду СРСР у 1991 році, привели до кардинально різних результатів. Теза про те, що історичні та культурні передумови мають вирішальний вплив на вибір демократичної моделі, переважно підтверджується досвідом побудови демократичних політичних систем на території колишнього СРСР. Деякі країни відразу відмовилися від демократичного шляху розвитку, інші не менш рішуче взяли курс на політичну модель ліберальної демократії, треті десятиліттями балансували між цими позиціями, а четверті встановили стабільні авторитарні режими.

Різницю в результатах реформ неможливо пояснити лише культурними відмінностями та ситуаційними факторами. Тому теза про вирішальну роль передумов для успішного становлення демократії потребує уточнення. Особливо слід звернути увагу на те, що складні суспільно-політичні трансформації на пострадянському просторі охопили не лише лібералізацію режимів, а й процеси розбудови нових незалежних держав. Водночас більшість із цих країн були схильні до відтворення тієї чи іншої моделі держави, успадкованої від попереднього історичного періоду. Автор припускає, що ця відмінність є найсуттєвішою в питанні про передумови побудови демократії. За цим критерієм нові незалежні держави можна класифікувати як 1) постімперські режими, 2) постколоніальні режими та 3) антиімперські республіканські державні проєкти.