Теорія демократичного миру для аналізу російсько-української війни

Анотація

Залишається актуальним питання, чи концепція демократичного миру є життєздатною для політичного порядку денного та системи міжнародних відносин ХХІ ст. Можна спостерігати як успішні, так і сумнівні приклади впровадження теорії демократичного миру, але очевидно, що перехід до демократії не завжди є безпроблемним і послідовним процесом. Метою статті є аналіз релевантності теорії демократичного миру для аналізу російсько-української війни. Обраний метод – історичний аналіз у межах теорії демократичного миру, себто розгляд політичного розвитку України та Росії, їхнього економічного співробітництва та участі в міжнародних організаціях. Крім того, для цілей дослідження було використано аналіз вторинних даних. Можна зробити висновок, що теорія демократичного миру навряд чи є життєздатною основою для аналізу російсько-української війни.

Щодо першого положення теорії демократичного миру – республіканських інститутів – Україна і Росія є республіками та суто формально відповідають цьому критерію, оскільки Росію можна вважати республікою тільки де юре. Стосовно другого положення демократичної теорії миру – економічної взаємозалежності (універсальної спільноти) – до початку війни 2014 року можна було спостерігати доволі значний рівень економічної співпраці між Україною та Росією, який тим не менше знижувався, а також був ускладненим асиметричними відносинами між двома країнами. Попри те, що, відповідно до теорії, значне економічне співробітництво мало запобігти російській агресії проти України як торговельного партнера, розпочату війну, вочевидь, можна пояснити політичними і безпековими міркуваннями, які переважили суто економічні чинники. Щодо третього положення теорії демократичного миру, можна засвідчити певний рівень співпраці між Україною та Росією в рамках міжнародних організацій, але принципові ідеологічні відмінності між двома країнами яскраво відображаються в цьому секторі. Можна зробити висновок, що теорія демократичного миру навряд чи є прийнятною для аналізу російсько-української війни, а причини війни, що триває, можна пояснити поточним статусом України як транзитивної демократії, що прагне до подальшого зміцнення демократичних цінностей, у той час, як Росія перетворилася на консолідований авторитарний режим. При цьому Україна нині очолює боротьбу за демократію в усьому світі, тоді як розвиток демократії в Росії дедалі погіршується.