КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ІЗ ДИСГРАФІЄЮ

Анотація

У статті представлено важливі методологічні підходи до розв’язання порушеної проблеми. Акцентовано на нерозривному зв’язку між комплексним і системним підходами. Підкреслено, що концептуальними засадами дослідження мовленнєвого розвитку дітей із дисграфією є сучасні уявлення про біопсихосоціальну природу особистості, закономірності психічного розвитку дитини, психофізіологічну природу мовленнєвої діяльності, особливості її формування у процесі онтогенезу та дизонтогенезу, а також про психофізіологічну структуру процесу письма. Представлено структурно-функціональну модель мовленнєвого розвитку особистості дитини молодшого шкільного віку, розкрито взаємозв’язок основних його складових: соціально-особистісних характеристик і психофізіологічних особливостей, що відображає якісні зміни мовлення, які здійснюються в тісному взаємозв’язку та поєднанні з когнітивними й особистісними компонентами в умовах соціокультурного середовища та забезпечують функціонування мовленнєвої діяльності в усній та писемній формі. Зауважено, що цілісність та ієрархічна структурна організація мовленнєвого розвитку особистості дитини є показниками її функціонування з провідних позицій системно-комплексного методологічного підходу, завдяки якому визначаються, прогнозуються перспективи дослідження мовленнєвого розвитку учнів початкових класів із дисграфією на основі врахування провідних тенденцій розвитку сучасної логопедичної науки.