ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛОГОПЕДІЇ В ПЕРСОНАЛІЯХ: ОЛЕНА МАРКІВНА ГОПІЧЕНКО
Ключові слова:
історія української логопедії, персоналії, українські вчені-дефектологи, діти з порушенням мовлення, дефектологія, життєвий шлях, періодизація, науково-педагогічна діяльністьАнотація
У статті здійснено аналіз життєвого шляху та науково-педагогічної спадщини логопеда, доцента кафедри логопедії Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Олени Марківни Гопіченко. Аналіз дав можливість описати шлях її становлення як досвідченого та працьовитого науковця. У статті виділено та охарактеризовано періоди життєвого й науково-педагогічного шляху науковиці: дитячі роки та навчання в школі (1940-1956 рр.); юність та здобуття вищої освіти (1957- 1962 рр.); робота вчителем початкових класів у спеціальній школі № 80 та вчителем початкових класів спеціальної школи-інтернату № 9 для туговухих дітей (1962-1964 рр.), робота викладачем КДПІ ім. О. М. Горького та робота логопедом у дитячій поліклініці (1965-1999 рр.), період заслуженого відпочинку (2000 р. — по сьогодні). Також окреслено коло наукових інтересів знаної вченої та здійснено короткий огляд її основних наукових праць. Тематика наукових досліджень вченої торкалася методик підготовки спеціалістів логопедів, практичної підготовки майбутніх фахівців, проблем порушення мовлення (присвячена фонетичним помилкам на письмі в дітей з порушенням інтелекту, які навчалися українською мовою). О. М. Гопіченко також зробила значний внесок у вивченні питання дисграфії. Важливою й досі для логопедії є класифікація помилок, яка була представлена нею у співавторстві з Є. Ф. Соботович. Класифікація досі найбільш обґрунтована та базується на визначенні провідних принципів оволодіння письмом. Цінним є бачення й розуміння вченою того, що процес письма тісно пов’язаний з особливостями нервово-психічної сфери учнів. Також ученою розроблено зміст корекційного навчання, увагу в розробці змісту навчання зосереджено на розвитку тих функцій, недостатність яких була виявлена у дітей в процесі експерименту.
Під час підготовки матеріалу щодо наукової спадщини та життєвого шляху знаних вчених української корекційної педагогіки були висвітлені й провідні напрямки розвитку вітчизняної дефектології середини ХХ століття.
