РОЛЬ ЕКОНОМІЧНИХ ЧИННИКІВ У ТРАНСФОРМАЦІЇ ВІДНОСИН МІЖ ЄС ТА РОСІЄЮ: ВІД ПАРТНЕРСТВА ДО КОНФРОНТАЦІЇ

Анотація

Стаття аналізує трансформацію відносин між Європейським Союзом (ЄС) та Росією після 2014 року крізь призму політичної економії, з акцентом на роль економічних чинників як інструментів геополітичного впливу. У центрі дослідження – теоретичне осмислення зміни формату міждержавної взаємодії: від стратегічного партнерства до системної конфронтації. У контексті неореалістичних та ліберально-інституціоналістських підходів, стаття пояснює, як економічні інструменти – енергетика, санкції, торгівля – перетворюються на засоби зовнішньополітичного тиску та відповіді. Особливу увагу приділено трьом ключовим чинникам: енергетичній безпеці, торговельним суперечкам та санкційній політиці. Ці фактори стали механізмами переформатування взаємозалежностей, які раніше забезпечували відносну стабільність між сторонами. У політичному сенсі, дослідження демонструє, як втрата довіри, загострення ідеологічної конкуренції та зміна парадигми в зовнішній політиці Росії після 2014 року призвели до зростання геополітичного протистояння.

Методологічно застосовано змішаний підхід: якісний компонент включає аналіз політичних рішень, санкційних режимів та резонансних кейсів (газова криза 2009 року, суперечка в СОТ DS608), а кількісний ґрунтується на даних Євростату, Світового банку та НБУ. Таке поєднання дозволяє не лише оцінити економічні наслідки, а й виявити політичні мотиви та стратегічні розрахунки держав. Значна частина роботи присвячена Україні як арені геополітичного конфлікту й активному гравцю. Україна не лише стала об’єктом тиску з боку Росії, а й ініціювала стратегічну переорієнтацію на ЄС, що виявилося у підписанні ПВЗВТ. Це мало як економічні (диверсифікація ринків, зменшення залежності), так і політичні (посилення суверенітету, трансформація зовнішньої політики) наслідки. Стаття пропонує політологічний аналіз економічних інструментів як важелів влади в міжнародних відносинах, а також окреслює перспективи для України в контексті стратегічного балансування між безпековими викликами та інтеграційними можливостями.