ВІРТУАЛЬНІ ЗАСОБИ У СТРУКТУРІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ОСОБИСТОСТІ ДОРОСЛОГО ВІКУ
DOI:
https://doi.org/10.31392/Ключові слова:
психологічна підтримка, особистість дорослого віку, стрес, віртуальні засоби, цифрові ресурси, стресостійкість, саморегуляція, психологічне благополуччя.Анотація
У статті здійснено теоретичний аналіз віртуальних засобів у структурі психологічної підтримки особистості дорослого віку в умовах тривалого стресового навантаження та соціальної нестабільності. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння психологічної підтримки як багаторівневої системи, що забезпечує збереження суб’єктності, психоемоційного благополуччя й адаптаційного потенціалу людини. Встановлено, що віртуальні засоби психологічної підтримки виконують психоедукаційну, регулятивну, когнітивну та соціально-комунікативну функції, сприяючи розвитку саморегуляції, зниженню психоемоційного напруження та підтриманню психологічної рівноваги дорослої особистості. За результатами теоретичного узагальнення встановлено, що цифрові та віртуальні інструменти психологічної допомоги доцільно розглядати як допоміжний, але структурно значущий компонент системи психологічної підтримки. Інтеграція віртуальних засобів у систему психологічної підтримки дорослих виявляється найбільш ефективною за умов багаторівневого поєднання цифрових ресурсів із особистісними, соціальними та професійними чинниками допомоги. Показано, що ефективність використання віртуальних засобів залежить від рівня усвідомленості особистості, здатності до рефлексії та інтеграції отриманого досвіду у повсякденне життя. Наголошено, що віртуальні засоби самостійно не замінюють традиційну психологічну підтримку, проте їх інтеграція у комплексну модель допомоги сприяє збереженню психологічного благополуччя та підвищенню стресостійкості. Вони також розширюють ресурси самодопомоги дорослої людини в сучасних соціальних умовах. Практична цінність моделі полягає в її здатності поєднувати ресурси різних рівнів для комплексної підтримки в стресогенних умовах. Подальші дослідження мають зосередитися на довгостроковій оцінці, стандартизації протоколів і цифровій інклюзії.
Посилання
1. Бех, І.Д. (2019). Духовні засади становлення особистості. Київ : Академвидав.
2. Кокун, О.М. (2023). Психологічна стійкість та стресостійкість особистості: теорія і практика. Київ : Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України.
3. Мозгова, Г.П. (2021). Психосоматичні аспекти психологічного здоров’я особистості. Київ: НПУ імені М. П. Драгоманова.
4. Мозгова, Г.П., & Розова, Т.М. (2025). Організація роботи HR-служб з метою формування ефективних копінг стратегій. Наукові перспективи. Серія «Психологія», 6(63), 1790-1801. https://doi.org/10.52058/2708-7530-2025-9(63)
5. Титаренко, Т.М. (2020). Життєстійкість особистості в умовах суспільних трансформацій. Київ : Либідь.
6. Ханецька, Т.І., Сидоренко, О.Б., & Федоренко, А.Ф. (2023). Психологічні особливості життєстійкості особистості в ситуаціях невизначеності. International scientific conference. Priority scientific developments in pedagogy and psychology (November 1–2, 2023,Częstochowa, the Republic of Poland) (pp. 40-44) Riga, Latvia : Baltija Publishing, 40-44. https://doi.org/10.30525/978-9934-26-366-8-10
7. Чебикін, О.В. (2018). Емоційна регуляція особистості в умовах стресу. Одеса : ОНУ імені І.І. Мечникова.
8. Frankl, V. (2006). Man’s Search for Meaning. Boston : Beacon Press.
9. Hobfoll, S. E. (2001). The influence of culture, community, and the nested-self in the stress process. Applied Psychology, 50(3), 337-421.
10. Lazarus, R.S., & Folkman, S. (2000). Stress, appraisal, and coping. New York: Springer.