ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ З ТРАВМАТИЧНИМ ДОСВІДОМ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню психологічних особливостей стресостійкості юнацтва з травматичним досвідом. Визначено, що юнацький вік є критичним періодом становлення особистості, у межах якого пережиті психотравмуючі події можуть істотно вплинути на формування механізмів емоційної регуляції, самооцінки та адаптаційної поведінки. Проаналізовано психологічні особливості стресостійкості особистостей юнацького віку, її роль у збереженні психічного благополуччя та здатності молодих людей адаптуватися до соціальних й емоційних викликів. Наголошено на складності трактування поняття стресостійкості, як інтегрального адаптаційного процесу, що пов’язаний з емоційною стабільністю, внутрішньою рівновагою та психологічною компетентністю. Підкреслено роль внутрішніх психологічних чинників і соціального середовища у формуванні стійкості до стресу осіб юнацького віку. Розкривається значення травматичного досвіду як передумови адаптації та цілісного існування особистості, який впливає на індивідуальний розвиток та визначає форми адаптації до стресу. Обґрунтовано, що травматичний досвід може виступати поштовхом до особистісного зростання, зміцнення стресостійкості та формування нових механізмів адаптації. Окреслено перспективи подальших досліджень, спрямованих на вивчення ефективних методів психологічної підтримки та профілактики дезадаптації у молоді, що пережила психотравмуючі події. Використано комплекс психодіагностичних методик для цілісного вивчення феномену стресостійкості в контексті психологічної травми. Застосований інструментарій дозволив виявити наявність посттравматичних симптомів та їх інтенсивність. Кореляційний аналіз між рівнем стресостійкості та показниками травматичного досвіду показав статистично незначущі зв'язки, що свідчить про опосередкований характер взаємозв’язку та необхідність глибшого аналізу інших факторів збереження психологічної стійкості.