ФОРМУВАННЯ КІБЕРГІГІЄНИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ТА ПРАКТИЧНІ СТРАТЕГІЇ
DOI:
https://doi.org/10.31392/UDU-nc.series2.2025.24(31).07Ключові слова:
кібергігієна, кібербезпека, вища освіта, педагогічні стратегії, організаційні заходи, гейміфікація, цифрова грамотністьАнотація
Стаття присвячена аналізу організаційно-педагогічних засад формування кібергігієни у закладах вищої освіти (ЗВО) в умовах зростання кіберзагроз. Актуальність зумовлена інтенсивною цифровізацією освіти, що супроводжується поширенням кіберінцидентів, таких як фішинг, витік даних і атаки на інформаційні системи ЗВО. Метою є розроблення концептуальних підходів до формування кібергігієни з урахуванням організаційних і педагогічних чинників для забезпечення безпечного цифрового середовища. Дослідження базується на змішаній методології, що включає якісні методи та кількісні. Проаналізовано теоретичні основи кібергігієни, зокрема психологічні та поведінкові аспекти, такі як когнітивні упередження та недооцінка ризиків, що підвищують вразливість до кіберзагроз. Вивчено сучасний стан впровадження кібергігієни в ЗВО України, де брак ресурсів, фрагментарність нормативної бази та низька мотивація учасників освітнього процесу ускладнюють системний підхід. Проведено порівняння з зарубіжним досвідом, зокрема пострадянськими країнами, як-от Естонія, де кібергігієна інтегрована через державно-приватне партнерство, та країнами ЄС і США. Запропоновано практичні стратегії: організаційні заходи, педагогічні підходи, співпраця з ІТ-компаніями для доступу до сучасних інструментів і проведення інформаційних кампаній для підвищення обізнаності. Розроблено поетапну модель формування кібергігієни: оцінка потреб, створення адаптованих матеріалів, навчання студентів, викладачів і персоналу, моніторинг ефективності. Результати можуть бути використані для розроблення навчальних програм, методичних рекомендацій і нормативних документів, що підвищать кібербезпеку в освіті. Перспективи подальших досліджень – емпірична перевірка стратегій у ЗВО України, оцінка їх впливу на безпеку освітнього процесу та масштабування моделі на інші рівні освіти, зокрема середню. Стаття наголошує на необхідності міждисциплінарного підходу, що поєднує організаційні, педагогічні та технологічні аспекти.