СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД ЯК ОСНОВА МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ НАДІЙНОСТІ МУЗИКАНТІВ-ІНСТРУМЕНТАЛІСТІВ

Анотація

У статті здійснено теоретичне обґрунтування та розкрита сутність методики формування виконавської надійності музикантів-інструменталістів на основі використання синергетичного підходу як інтеграційної та нелінійної методологічної платформи сучасної мистецької освіти. Доведено, що в умовах динамічних трансформацій соціокультурного простору традиційні лінійно-редукціоністські освітні парадигми виявляються неспроможними забезпечити сценічну стабільність виконавця, оскільки механічне накопичення ізольованих навичок руйнується в ситуації публічного виступу під тиском сценічного стресу. Автором обґрунтовано доцільність трактування виконавської надійності як складної, відкритої, динамічної системи, яка функціонує на засадах самоорганізації та інтегрує психоемоційний, інтелектуально-слуховий і моторно-технічний компоненти. У межах запропонованого підходу момент виходу виконавця на сцену розглядається як критична точка біфуркації, подолання якої забезпечує перехід психоемоційної сфери у стан стійкої домінанти, що спрямовує руйнівну енергію стресу в конструктивний вектор творчого натхнення. Особливу увагу автор приділяє розкриттю практичного інструментарію нелінійної методики навчання, яка передбачає проходження через закономірні стадії руйнування деструктивних стереотипів і моделювання екстремальних умов реальної сцени в межах репетиційного процесу. Автор доводить, що впровадження синергетичного підходу в мистецьку освіту закладає нові методологічні підвалини, які дозволяють досягти унікального ефекту, коли загальна концертна готовність музиканта стає якісно вищою за просту сукупність його окремих технічних чи психологічних умінь