ТЕХНІКИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У ЗМІСТІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ ТА ХОРЕОГРАФІЇ ДО ВИКОНАВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

У статті досліджуються техніки саморегуляції в контексті виконавської діяльності майбутніх учителів музики та хореографії. Проаналізовано специфіку фахової підготовки майбутніх учителів музики та хореографії, яка передбачає інтеграцією музично-виконавського, музичнопластичного, педагогічного та художньо-комунікативного аспектів. Окреслено основні риси виконавської діяльності вчителя музики та хореографії: поліструктурність, психофізіологічна залученість, творча активність та ініціативність, комунікативна спрямованість, творчоінтерпретаційний характер, рефлексивність. Визначено, що специфіка виконавської діяльності виявляється в тому, що в умовах сценічного виступу або педагогічної взаємодії з учнями значного впливу на особистість вчителя мають фактори хвилювання, емоційної напруги, стресу, що можуть як стимулювати, так і дестабілізувати виконавський процес. За цих умов доведено необхідність інтеграції у зміст підготовки майбутніх учителів музики та хореографії ефективних технік саморегуляції, які комплексно поєднують досягнення музичної педагогіки, психології творчості, арттерапії та нейропсихології. Встановлено, що готовність майбутніх учителів музики та хореографії до саморегуляції виконавської діяльності цілісно охоплює тілесний стан, емоційно-вольову сферу, мислення, рефлексію, здатність до творчої інтерпретації. З цих позицій уточнено та здійснено функціональне групування технік саморегуляції (психофізіологічних, когнітивно-аналітичних, емоційно-вольових, діяльніснорефлексивних та творчо-регулятивних), які поєднують психоемоційні, технічні, художньоінтерпретаційні, комунікативні та сценічні аспекти виконавської діяльності. Такий підхід дозволяє розглядати саморегуляцію не як допоміжний елемент, а як ключовий компонент професійної компетентності майбутнього педагога-музиканта і хореографа.