ГІБРИДНА ВІЙНА У ВИМІРІ СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ 

Автор(и)

  • Ольга Волянюк Український державний університет імені Михайла Драгоманова image/svg+xml Автор
  • Христина Притула Український державний університет імені Михайла Драгоманова image/svg+xml Автор

DOI:

https://doi.org/10.31392/UDU-nc.series22.2025.37.09

Ключові слова:

гібридна війна, стратегічні комунікації, міжнародна безпека, парадокси демократії,  суб’єкти та об’єкти глобальної політики, стратегії «паразитування» у політиці, когнітивні операції,  постправда, громадянська освіта, кібербезпека.

Анотація

Стаття досліджує зміни сутності гібридної війни, яка трансформувалася від форми прояву недержавних акторів у стратегічний інструмент державної політики сучасних автократій. Окрема роль відведена сучасним комунікаціям, які однаково використовуються і для гібридної агресії, і як інструмент протидії таким атакам. Увага приділяється гібридній агресії РФ, яка ще до повномасштабної війни проти України інтегрувала військові та невійськові методи, використовувала технології інформаційної війни, дестабілізації політичної ситуації, кібератаки, економічний тиск тощо. Мета статті – дослідити зміни основних характеристик гібридної війни, їх вплив на стратегічні комунікації у сучасних політичних процесах і міжнародних відносинах. Використані методологічні основи порівняння, системного аналізу, ціннісного підходів; це вивчення аналітичних звітів і кейс-стаді, зокрема прикладів застосування гібридних інструментів у сучасних конфліктах, як і стратегій урядів і міжнародних акторів на шляху їх подолання.

Акцентовано на таких сучасних аспектах гібридної війни: поширення невизначеності, розмивання меж між війною та миром, маніпуляція інформаційним простором, залучення цифрових технологій, розгортання когнітивних операцій, використання міграційних та інших соціально-політичних криз для поглиблення дестабілізації. Гібридні механізми агресії використовують суспільно-політичні процеси та парадокси західних демократій для посилення власних позицій через стратегії «паразитування», залучення внутрішніх антагоністів, маніпулятивне лобіювання, тактики «цифрової колонізації» тощо. Держава-агресор створює вигідні для себе наративи, постправдиві обставини політики, спрямовані на підрив суспільної стабільності та політичної довіри. Це вплив на виборчі кампанії, масові протести, формування громадської думки в різних країнах тощо. У висновках наголошується на необхідності адаптації демократичних суспільств і міжнародних безпекових структур до нових проявів гібридної війни. Увагу приділено ролі громадянської освіти, кібербезпеки, штучного інтелекту, гейм-індустрії на шляху формування стратегій протидії гібридним загрозам. Підкреслена необхідність комплексних відповідей на гібридні загрози, що охоплюють політичні, військові, дипломатичні, інформаційні, економічні, кадрові, просвітницькі та інші рішення, адекватно представлені у стратегічних комунікаціях.

Біографії авторів

  • автор Ольга Волянюк, афіліація Український державний університет імені Михайла Драгоманова

    кандидат політичних наук, доцент, 
    доцент кафедри політичних наук

  • автор Христина Притула, афіліація Український державний університет імені Михайла Драгоманова

    студентка спеціальності «Політологія»

Посилання

Завантаження

Опубліковано

2025-06-28