РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Анотація

У статті обґрунтовується, що регіональна політика України у повоєнному періоді не може бути виключно технократичним механізмом перерозподілу ресурсів і набуває ознак демократизації, що інституціоналізує політичну участь громад. Автор доводить, що ефективність регіональної політики визначається не лише наявністю стратегічних документів і вертикально організованих інструментів державного управління, а тим, наскільки громади мають реальний доступ до інституцій участі та наскільки вони використовують їх для впливу на прийняття рішень. Показано, що в Україні існує розрив між декларованою необхідністю залучення населення та фактичною доступністю партисипативних механізмів, зокрема після 2022 року значно скоротився масштаб практики бюджетної участі. Стаття демонструє, що підвищення політичної зацікавленості українців після 2014 року та особливо у 2023 році (підтверджені соціологічними даними) створює «вікно можливостей» для переформатування регіональної політики: наявний суспільний запит на участь трансформований в обов’язкові та стандартизовані процедури участі громад. Аргументовано, що інституціоналізація політичної суб’єктності громади потребує переходу від уніфікованого до диференційованого place-based підходу, впровадження обов’язкових метрик участі та звітності, синхронізації державної стратегії з територіальними каналами партисипації та адаптації до вимог ЄС. Підкреслено, що без регулярних партисипативних практик демократичний потенціал регіональної політики не реалізується, а відбудова ризикує залишитися централізованою та легітимаційно вразливою.