ПРОПАГАНДА, КОНСПІРАТИВНІ НАРАТИВИ ТА ПОЛІТИЧНА ПОЛЯРИЗАЦІЯ: ВПЛИВ РОСІЙСЬКИХ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ НА ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В ДЕРЖАВАХ ЄС

Анотація

У статті проаналізовано еволюцію російських інформаційно-психологічних операцій у державах Європейського Союзу після 2014 р. та їхнє посилення в умовах повномасштабної війни з 2022 р., коли пропагандистські повідомлення дедалі частіше подаються у форматі конспіративних наративів і використовуються як інструмент тиску на внутрішньополітичні процеси. Метою дослідження є пояснення причинно-наслідкового ланцюга, за якого конспіративні сюжети підвищують афективну та вертикальну поляризацію, підривають довіру до інститутів і ускладнюють ухвалення рішень, що проявляється в зниженні інституційної керованості та зростанні ризиків внутрішньополітичної нестабільності. Методологічно робота поєднує теоретичний синтез підходів реалізму, лібералізму та конструктивізму з елементами дискурс-аналізу та порівняльного аналізу, а також аналітичним розбором показових європейських прикладів (зокрема Чехії, Словаччини, Румунії, Фінляндії та Франції). Виявлено, що конспіративні наративи виконують не лише функцію «пояснення» подій, а й роль політичної технології: вони формують узгоджену схему ворога, нормалізують делегітимацію опонента, конвертують невизначеність у моральну певність і цим полегшують мобілізацію навколо радикальних вимог. Ключовими механізмами є ерозія довіри та процедурної легітимності, фрагментація публічної сфери через платформні алгоритми та мережеві спільноти, емоційна поляризація та потенційна «конвертація» онлайн-радикалізації в офлайн-дії. Показано, що сила ефекту залежить від конфігурації інституційної спроможності, медіаекосистеми та регуляторних режимів платформ. Практичний висновок полягає в тому, що протидія має поєднувати платформне врядування, стратегічні комунікації та підсилення демократичної стійкості без підміни безпекових завдань обмеженням політичного плюралізму.