КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ, КООПЕРАЦІЯ, КРИХКІСТЬ: ЦЕНТРИ ТА ФРОНТИРИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ НА ЗАХИСТІ ЦІННОСТЕЙ

Анотація

У статті здійснено концептуалізацію взаємозв’язку конкурентоспроможності, кооперації та крихкості як ключових характеристик сучасної європейської політики у просторовій оптиці «центрів» і «фронтирів». Актуальність дослідження зумовлена трансформацією безпекового середовища ЄС, зростанням ролі прикордонних територій у формуванні політик стійкості та необхідністю переосмислення ціннісних засад інтеграції в умовах багаторівневих криз. Метою статті є виявлення того, як поєднання коопераційних і конкурентних практик впливає на відтворення європейських цінностей та формування антикрихких політичних систем. Методологічною основою дослідження є поєднання неоінституціонального, просторового та ціннісного підходів, а також використання порівняльного аналізу, концептуального моделювання й індексних даних для емпіричної ілюстрації відмінностей між центрами прийняття рішень і прикордонними регіонами ЄС. Теоретичний аналіз дозволив охарактеризувати поняття спроможності, стійкості та антикрихкості й показати їхню функціональну взаємодію у процесах європейської інтеграції.

У результаті доведено, що конкурентоспроможність політичних центрів ЄС ґрунтується на високому рівні інституційної спроможності та низькій крихкості, що забезпечує їхню здатність формувати коопераційні мережі й відтворювати ціннісний порядок. Водночас фронтири постають як зони підвищеної чутливості до криз, які виконують роль осередків інституційних інновацій і каталізаторів антикрихкого розвитку. Обґрунтовано, що саме взаємодія центрів і фронтирів визначає динаміку політики безпеки та розширює можливості для трансформації ЄС у напрямі більшої адаптивності. Зроблено висновок, що поєднання кооперації та конкуренції є не суперечністю, а механізмом підвищення антикрихкості європейської політики, а ці цінності ЄС відтворюються через інституційну спроможність, просторову взаємодію, практики солідарності, комеморативні досвіди, освітні перспективи. Отримані результати можуть бути використані для подальших досліджень політики розширення та стратегій безпеки Європейського Союзу.