БЕЗПЕКОВИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ ЄС: КРИЗИ, ДИЛЕМИ, ПОШУК РІШЕНЬ

Анотація

У статті досліджено трансформацію безпекового порядку денного Європейського Союзу в умовах полікризи та структурних змін міжнародного порядку. Актуальність теми зумовлена руйнуванням післявоєнної архітектури європейської безпеки, повномасштабною агресією Російської Федерації проти України, зростанням ролі гібридних, технологічних, енергетичних та інформаційних загроз, а також необхідністю переосмислення суб’єктності ЄС як безпекового актора. Метою дослідження є характеристика безпекового порядку денного ЄС як політичного та аналітичного конструкта, що формується в межах кризового циклу, в якому політичні відповіді породжують нові стратегічні дилеми та визначають подальшу еволюцію інтеграційного проєкту. Методологічну основу становлять компаративний підхід, критичний аналіз сучасних академічних і аналітичних джерел, а також використання теоретичних положень сек’юритизації, концепції полікризи та підходів до вивчення формування порядку денного (agenda-setting). Застосування цих методів дозволило виявити взаємозв’язок між дискурсивним конструюванням загроз, інституційною еволюцією ЄС та межами інтеграції у сфері безпеки.

У результаті встановлено, що сучасний безпековий порядок денний ЄС характеризується розширенням тематичних сфер безпеки, сек’юритизацією економічної, технологічної та енергетичної політики, а також фрагментацією інституційних механізмів реагування. Виокремлено ключові типи криз: стратегічної стабільності, нормативного порядку та ідентичності, трансатлантичної асиметрії та енергетичної безпеки. Стверджується, що криза є не лише деструктивним явищем, а й структурною умовою європейської інтеграції, відкриваючи «вікна можливостей» для реформ, водночас створюючи ризики інституційного перевантаження та політичних конфліктів. Показано визначальну роль України у переосмисленні європейської безпекової архітектури та зміщенні акцентів від нормативної до гібридної моделі безпеки, в якій поєднуються військові спроможності, стійкість суспільства та союзницькі механізми. Зроблено висновок, що ефективність безпекового порядку денного ЄС залежить від здатності поєднати стратегічну автономію з трансатлантичною єдністю, подолати інституційну фрагментацію та сформувати цілісну модель багатовимірної безпеки.