ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Анотація

У статті проаналізовано правову політику як ключовий інструмент сучасного державотворення з позицій функціонального підходу. Обґрунтовано, що правова політика не зводиться до сукупності нормативно-правових рішень або правотворчої діяльності, а постає як інтегрований політико-правовий механізм, який поєднує стратегічні цілі держави, інституційні форми їх реалізації та практики правового регулювання суспільних відносин. Показано, що результативність державотворчих процесів значною мірою залежить від здатності правової політики забезпечувати узгодження між публічною владою, інститутами громадянського суспільства та соціальними інтересами, зокрема й етнополітичними.

Увагу зосереджено на аналізі сучасних наукових підходів до розуміння правової політики, державності та державотворення, а також на проблемі концептуальної невизначеності цих категорій у вітчизняному політико-правовому дискурсі. Доведено, що правова політика є структуроутворювальною складовою державотворення, яка визначає напрям і якість інституційного розвитку держави, рівень легітимності публічної влади, стабільність політичної системи, міжнаціональної злагоди.

Систематизовано основні підходи до аналізу державної політики, представлені в сучасних західних і українських дослідженнях, та обґрунтовано доцільність розгляду аналізу державної політики як багаторівневої аналітичної діяльності, що здійснюється на теоретичному, прикладному та методологічному рівнях і поєднує емпіричний, оцінювальний та нормативно-рекомендаційний виміри. Показано, що така інтегрована модель аналізу створює методологічне підґрунтя для використання правової політики як інструменту раціоналізації державотворчих процесів, міжкультурного порозуміння і підвищення якості публічного управління в умовах сучасних трансформацій.