ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ТА СИСТЕМА САМООСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ВИКЛИКИ

Анотація

У статті розглядається активізація дистанційного навчання та системи самоосвіти внаслідок необхідності підтримки освіти в умовах воєнного стану. Проблема осмислюється у її зв’язку зі сучасними суспільно-політичними викликами та методиками розвитку політичної освіти у сучасній Україні. Проаналізовано методики навчально-виховного процесу, що базуються на технологіях дистанційного навчання, передбачають існування та розвиток відповідного інформаційно-комунікаційного освітнього середовища. Визначено чинники, які детермінують рівень ефективності діяльності педагогів та навчання студентів зі застосуванням технологій дистанційної освіти.

Стверджується, що сучасні освітні проблеми мають виразні ознаки суспільно-політичних викликів. Виокремлено переваги (індивідуалізація освітньої підготовки; поєднання участі у декількох навчальних програмах; оптимальне поєднання професійної діяльності та освіти; спонукання до самоорганізації, раціональне використання часу, опанування нових інформаційних технологій) та недоліки (зниження якості освіти; відсутність діалогу між учнями, педагогами та батьками; брак методики дистанційного навчання та відповідної реакції з боку уряду; вимушений характер використання, або навпаки – ігнорування інструментів дистанційного навчання; брак попереднього досвіду; ненормований робочий день) дистанційної освіти.

Визначено низку закономірностей розвитку та активізації самоосвіти людини, їх роль для демократичного політичного життя суспільства загалом. Наголошується, що самоосвітня діяльність є вибором особистості щодо характеру отримання знань і визначається її потребами інтелектуального, професійного та духовного зростання. Активізація системи самоосвіти передбачає зміну методів та принципів її функціонування, трансформацію ставлення до цієї форми освіти як окремих громадян, так і державних інституцій.