ВЗАЄМОЗВЯЗОК РІВНЯ АСЕРТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ ТА СТРАТЕГІЙ ПОВЕДІНКИ У КОНФЛІКТАХ

Анотація

У статті представлено результати дослідження взаємозв’язку рівня асертивності особистості юнацького віку та стратегій поведінки у конфліктах. Метою дослідження було визначення характеру статистичних зв’язків між компонентами асертивності та особливостями вибору конфліктних стратегій, а також виявлення типологічних профілів особистості за показниками асертивності та поведінкових реакцій у конфліктних ситуаціях. У процесі дослідження застосовано кореляційний, кластерний та дисперсійний аналізи, що дозволили комплексно оцінити взаємозалежність досліджуваних характеристик. Встановлено, що асертивність найбільш виражено пов’язана зі стратегіями суперництва та пристосування. Виявлено, що окремі характеристики особистості, зокрема нервово-психічна стійкість, готовність до активних дій та конструктивна агресивність, можуть впливати на вибір моделей поведінки у конфліктах. За результатами кластерного аналізу методом Варда визначено чотири профілі асертивності у контексті конфліктної поведінки: низькоасертивний неконфронтаційний, помірно-низькоасертивний поступливий, високоасертивний деескалаційний та помірно-високоасертивний конфронтаційний профілі. Виділені типи продемонстрували змістовні психологічні відмінності, що були підтверджені результатами однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) та критерію Краскела–Волліса. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів для розробки диференційованих програм психологічного супроводу, тренінгів розвитку асертивності та формування конструктивних стратегій взаємодії у конфліктних ситуаціях. Перспективи подальших досліджень передбачають вивчення стабільності визначених профілів, їх зв’язку з іншими поведінковими стратегіями та оцінку ефективності психологічних інтервенцій для розвитку співпраці й конструктивного вирішення конфліктів