РОЛЬ ОСОБИСТІСНИХ РИС МЕНЕДЖЕРА У СТИМУЛЮВАННІ ТА РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ В БІЗНЕСІ: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню взаємозв’язку між особистісними рисами менеджерів та їхньою здатністю стимулювати креативність працівників у бізнес-структурах. Метою роботи є визначення психологічних предикторів креативного лідерства та умов ефективності цих чинників. Методи дослідження охоплюють теоретичні (аналіз і синтез наукової літератури з психології особистості, організаційної поведінки, креативності та лідерства) та емпіричні підходи: опитувальник BFI-2 та шкали лідерського впливу на креативність (ШЛВК), розробленої для даного дослідження на основі моделі вимог до вирішення проблем. Для обробки даних застосовувалися методи математичної статистики: описова статистика, кореляційний аналіз, множинний регресійний аналіз та аналіз взаємодій. За результатами дослідження визначено, що серед п’яти базових рис особистості (Big Five) відкритість до досвіду є найсильнішим предиктором здатності менеджера стимулювати креативність працівників. Сумлінність також виявила статистично значущий позитивний вплив, підтримуючи реалізаційний аспект інноваційної поведінки. Аналіз модераторних ефектів показав, що контекстуальні чинники – рівень автономії працівників і клімат команди – істотно модифікують силу зв'язку між особистісними характеристиками менеджера та його лідерським впливом на креативність: у несприятливому організаційному середовищі роль відкритості як особистісного ресурсу зростає. Розроблено інтегративну модель, що поєднує індивідуально-психологічні та контекстуальні змінні у прогнозуванні креативного лідерства. Встановлено, що ефективне лідерське стимулювання креативності є результатом складної взаємодії рис особистості менеджера з характеристиками організаційного середовища. Отримані результати мають можуть бути використані в програмах розвитку управлінського персоналу в контексті підвищення інноваційної спроможності команд.