ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ ЕМПАТІЄЮ ТА ЕМОЦІЙНИМ ВИГОРАННЯМ У ОСОБИСТОСТЕЙ ДОРОСЛОГО ВІКУ

Анотація

У статті представлено результати емпіричного дослідження взаємозв’язку між емпатією та емоційним вигоранням у дорослих у контексті сучасних соціальних викликів, характерного для українського суспільства в умовах тривалої воєнної агресії, що сприяє психологічному виснаженню. Стаття присвячена визначенню характеру, сили та особливостей зв’язків між рівнем емпатії та емоційним вигоранням (зокрема такими його компонентами, як емоційне виснаження та деперсоналізація). У дослідженні взяли участь 49 респондентів віком від 18 до 75 років, які мали не менше одного року професійного або навчального досвіду. Для діагностики використовувалися опитувальник А. Меграбян, М. Епштейн «Діагностика емпатії» та опитувальник К. Маслач «Професійне вигорання», що містить три шкали: емоційне виснаження, деперсоналізація та професійні досягнення. Кореляційний аналіз із використанням коефіцієнту Спірмена, а також частковий кореляційний аналіз із контролем віку та статі показали присутність статистично значущого зв’язку між емпатією та вигоранням. У результаті проведеного дослідження виявлено значущу кореляцію – негативний зв’язок між емпатією та окремим компонентом емоційного вигорання «емоційне виснаження», який частково зберігається після контролю віку. Вікові відмінності виявлено щодо емпатії, статеві – незначущі. Факторний аналіз методом головних компонент із обертанням за Варімакс-критерієм дозволив виокремити два латентні фактори, серед них окремий фактор «Емоційний ресурс», що об’єднав емпатію та емоційне виснаження у протилежних полюсах. Це свідчить про відносну автономність емпатії щодо проявів вигорання, що дозволяє розглядати емпатію як потенційний буферний чинник, а не наслідок вигорання. Практичне значення полягає у розробці профілактичних програм на основі розвитку емпатійних компетенцій та програм емоційної підтримки фахівців, що працюють у сферах освіти та медицини.