ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ МАНІПУЛЯТИВНОГО МЕДІАКОНТЕНТУ: МІЖНАРОДНІ ТЕОРІЇ ТА УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА
DOI:
https://doi.org/10.31392/Ключові слова:
пропаганда, медіаконтент, психологічний вплив, когнітивні упередження, інформаційно-психологічні операції, медіаграмотність.Анотація
У статті здійснено теоретико-психологічний аналіз феномену пропаганди як особливого виду медіаконтенту, спрямованого на формування колективних переконань і регуляцію емоційно-вольових станів у цифровому середовищі. Актуальність зумовлюється інтенсивністю інформаційно-психологічних операцій та трансформаціями медіаповедінки в умовах війни, коли алгоритмічні платформи підсилюють поляризацію, а надлишок сигналів провокує когнітивні спрощення. Узагальнено провідні підходи світової та вітчизняної наукової традиції (соціальне навчання, agenda-setting, модель пропаганди, генетична психологія особистості) і систематизовано психологічні механізми дії пропагандистського контенту: фреймінг і праймінг, ефект повторення, емоційне зараження, евристики мислення, символічне насильство. Показано, що сприйнятливість до маніпуляцій має соціально-групову специфіку: молодь частіше піддається впливам соціальних мереж; користувачі середнього віку взаємодіють із гібридним медіапотоком і коригують довіру до джерел; старші групи більш залежні від телевізійних ЗМІ. Окреслено роль цифрових технологій (алгоритмічні рекомендації, бот-мережі, таргетинг, deepfake), що підвищують емоційну напруженість, створюють ефект інформаційної надмірності та послаблюють критичну рефлексію. Обґрунтовано практичне значення результатів: вони можуть бути використані для розроблення освітніх програм з медіаграмотності та інформаційної саморегуляції, підготовки фахівців допомоги в умовах інформаційних криз, удосконалення державної комунікаційної політики, а також створення показників оцінювання уразливості соціальних груп до маніпулятивних впливів. Запропоновано напрями подальших досліджень, зокрема емпіричне вимірювання когнітивних і емоційних ефектів пропаганди, верифікацію захисних стратегій та розроблення інструментів цифрової гігієни для підвищення психологічної стійкості громадян.
Посилання
1. Бодріяр, Ж. (2004). Симулякри і симуляція. (В. Ховхун, пер. з фр.). Київ : Основи.
2. Канеман, Д. (2017). Мислення швидке і повільне. (М. Яковлєв, пер. з англ.). Харків : Наш Формат.
3. Максименко, С.Д. (2019). Генетична психологія особистості. Київ : Видавничий дім «Слово».
4. Платон. (2000). Держава. (Дзвінка Коваль, пер. з давньогрец.). Київ : Основи.
5. Чомський, Н., & Герман, Е. (2020). Виробництво згоди: політична економія масмедіа. (А. Савенка, пер. з англ.). Київ : Темпора.
6. Bennett, W.L., & Livingston, S. (2018). The disinformation order: Disruptive communication and the decline of democratic institutions. European Journal of Communication, 33(2), 122-139. https://doi.org/10.1177/0267323118760317
7. Brady, W.J., Wills, J.A., Jost, J.T., Tucker, J.A., & Van Bavel, J.J. (2017). Emotion shapes the diffusion of moralized content in social networks. Proceedings of the National Academy of Sciences, 114(28), 7313-7318. https://doi.org/10.1073/pnas.1618923114
8. Chadwick, A., & Stromer-Galley, J. (2016). Digital media, power, and democracy in parties and election campaigns. The International Journal of Press/Politics, 21(3), 283-293. https://doi.org/10.1177/1940161216646731
9. Fazio, L.K., Brashier, N.M., Payne, B.K., & Marsh, E.J. (2015). Knowledge does not protect against illusory truth. Journal of Experimental Psychology: General, 144(5), 993-1002. https://doi.org/10.1037/xge0000098
10. Guess, A., Nyhan, B., & Reifler, J. (2020). Exposure to untrustworthy websites in the 2016 U.S. election. Nature Human Behaviour, 4(5), 472-480. https://doi.org/10.1038/s41562-020-0833-x
11. Herman, E.S., & Chomsky, N. (1988). Manufacturing consent: The political economy of the mass media. New York : Pantheon.
12. Hobbs, R. (2021). Media literacy in action: Questioning the media. New York : Routledge.
13. Kotilainen, S., & Kupiainen, R. (2019). Media education in Finland: National media literacy strategy. Finland : Finnish National Agency for Education.
14. Lazer, D.M.J., Baum, M.A., Benkler, Y., Berinsky, A.J., Greenhill, K.M., Menczer, F., & Zittrain, J.L. (2018). The science of fake news. Science, 359(6380), 1094-1096. https://doi.org/10.1126/science.aao2998
15. Lewandowsky, S., Ecker, U.K.H., & Cook, J. (2017). Beyond misinformation: Understanding and coping with the “post-truth” era. Journal of Applied Research in Memory and Cognition, 6(4), 353-369. https://doi.org/10.1016/j.jarmac.2017.07.008
16. Mihailidis, P. (2018). Civic media literacies: Re-imagining engagement for civic intentionality. New York : Routledge.
17. Ministry of Education and Culture of Finland. (2018). Media education policy guidelines. Helsinki : Ministry of Education and Culture of Finland.
18. Government of Canada. (2019). Digital citizenship education in Canada: Policy and practice report. Ottawa.
19. Ribble, M. (2015). Digital citizenship in schools: Nine elements all students should know (3-rd. ed.). Eugene, OR : International Society for Technology in Education.
20. Sunstein, C.R. (2018). Republic: Divided democracy in the age of social media. Princeton : Princeton University Press.
21. Vosoughi, S., Roy, D., & Aral, S. (2018). The spread of true and false news online. Science, 359(6380), 1146-1151. https://doi.org/10.1126/science.aap9559
22. Wardle, C., & Derakhshan, H. (2017). Information disorder: Toward an interdisciplinary framework for research and policy making. Council of Europe.
23. Entman, R.M. (2004). Projections of power: Framing news, public opinion, and U.S. foreign policy. Chicago : University of Chicago Press.
24. Chesney, R., & Citron, D. (2019). Deep fakes: A looming challenge for privacy, democracy, and national security. California Law Review, 107(6), 1753-1819. https://doi.org/10.15779/Z38RV0D15J
