ОСОБИСТІСНА ТЕРАПІЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ
Ключові слова:
особистісна терапія, професійне становлення, конкурентоспроможність психолога, психічна витривалість, нейтральна позиція, перенесення і контрперенесення, гуманітарний і соціокультурний вимір психології, стандарти освіти, медикалізація.Анотація
У статті розглянуто особистісну терапію як один із ключових чинників формування професійної конкурентоспроможності майбутнього психолога. На основі теоретичного аналізу та в контексті сучасних викликів психологічної освіти обґрунтовано важливість включення терапевтичного досвіду в процес фахової підготовки. Показано, що особистісна терапія сприяє розвитку здатності до рефлексії, формує етичну відповідальність і емоційну витривалість, а також забезпечує глибше розуміння внутрішнього світу іншої людини. Особливу увагу приділено здатності майбутнього фахівця витримувати перенесення й контрперенесення, зберігати професійну нейтральність, внутрішню стійкість і здатність до емпатійного залучення без злиття. Проаналізовано ризики, пов’язані з тенденціями стандартизації, медикалізації та редукції гуманітарного змісту психології. Аргументовано необхідність інституційного закріплення особистісної терапії як обов’язкового компоненту підготовки психолога. Наголошено, що саме терапевтичний досвід дозволяє майбутньому фахівцеві інтегрувати власні конфлікти й афекти, розвивати рефлексивну ідентичність та формувати психологічну витривалість до тривалих психоемоційних навантажень. Підкреслюється зв’язок між глибиною внутрішнього досвіду й етичною позицією фахівця, яка забезпечує автентичний і терапевтично ефективний контакт з клієнтом. Також висвітлено роль терапевтичного процесу у формуванні довготривалого професійного ресурсу, що дозволяє уникнути емоційного вигорання та сприяє стабільному функціонуванню в межах складних міжособистісних ситуацій. Акцент зроблено на потребі в гармонійному поєднанні особистісного і професійного зростання як передумові сталого функціонування психолога в умовах підвищених етичних вимог, соціального навантаження й емоційної складності практики.
Посилання
1. Астремська, І.В. (2024). Психологічні засади супервізії у подоланні синдрому емоційного вигорання фахівців у системах спеціальної освіти та соціальної роботи. (Дис. д-ра психол. наук). Київ
2. Бех, І.Д. (2003). Особистість у контексті виховання: теоретико-методологічний аналіз. Київ : Либідь.
3. Брюховецький, В.С. (2018). Гуманітарна освіта як джерело соціокультурної цілісності суспільства. Вісник НаУКМА. Філософія та релігієзнавство, 203, 9-17.
4. Волошина, В.В. (2018). Аксіологічна модель сучасної професійної підготовки майбутніх психологів. Педагогічний процес: теорія і практика. Серія: Психологія, 13(62), 29-36. Режим доступу: https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/509621
5. Гай, Дж. (2015). Психотерапевт як людина. Київ : Психотерапія.
6. Коттлер, Д., & Карлсон, Дж. (2020). Бути терапевтом. Київ : Інтерсервіс.
7. Міністерство освіти і науки України. (2019). Стандарт вищої освіти України за спеціальністю 053 «Психологія». Рівень вищої освіти – магістерський. Київ. Режим доступу: https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/vishcha-osvita/zatverdzeni%20standarty/2021/07/28/053-Psykholohiya-bakalavr.28.07-1.pdf
8. Норкросс, Дж., & Голдфрід, М. (2018). Психотерапія: інтеграція підходів. Київ : Університетська книга.
9. Панок, В.Г. (2017). Психологічна готовність до професійної діяльності: теорія і практика. Київ : ІПЗДО.
10. Сковгольт, Т.М., & Роннестад, М.Г. (2019). Психолог в розвитку: професійна еволюція терапевта. Київ : Психотерапія.
11. Фрейд, З. (2000). Я і Воно (пер. з нім.). Київ : Основи.
12. Франкл, В. (2020). Людина в пошуках справжнього сенсу. Київ : Наш Формат.
13. Штепа, О. (2023). Психотерапевтична підготовка психолога: гуманістичний вимір. Збірник наукових праць ХДУ, 2, 45–51.
14. Alexander, F. (1965). Psychosomatic medicine: Its principles and applications (2nd ed.). New York : W.W. Norton & Company.
15. Kottler, D.A., & Carlson, J.A. (2022). The therapist's workbook: Self-assessment, self-care, and self-improvement exercises for mental health professionals (4th ed.). San Francisco : Jossey-Bass. Режим доступу: https://books.google.com.my/books?id=TSNbvGbx_d0C&printsec=copyright#v=onepage&q&f=false
16. Norcross, J.C., & Goldfried, M.R. (Eds.). (2005). Handbook of psychotherapy integration (2nd ed.). New York : Oxford University Press.
17. Norcross, J.C., & Lambert, M.J. (2019). Evidence-based therapy relationships. In Norcross, J.C. (Ed.), Psychotherapy relationships that work (pp. 3–24). Oxford : Oxford University Press.
18. Rogers, C. (1970). On Becoming a Person A Therapists View of Psychotherapy. Вoston : Houghton Mifflin Company
