ЛАЛОХЕЗІЯ - ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН МОВЛЕННЄВОЇ ПОВЕДІНКИ В ЧАС ВІЙНИ
Ключові слова:
лалохезія, мовленнєва поведінка, ненормативна лексика, обсценна лексика, емоціййно напружені ситуації, небезпека, психотравмуючий досвідАнотація
Війна є колективною травмою, яка позначається на різних психічних явищах, у тому числі і на мовленнєвій поведінці. Через військовий стан в країні наше суспільство зазнало значних змін: поширилося неконтрольоване застосування вербальної агресії у вигляді ненормативної лексики, відбувається модифікація національного дискурсу і трансформація наративів. Все це може призводити до занепаду рівня загальної культури та інших негативних наслідків. У статті представлені результати дослідження мовленнєвої поведінки молодих людей, які проживають у містах, наближених до бойових дій (Дніпро, Запоріжжя) та тривалий час перебувають в емоційно напружених і небезпечних ситуаціях. Проаналізовано явище лалохезії, яке полягає у використанні ненормативної лексики як механізму короткочасного зниження напруги, агресії, подолання страху, стресу через вербальну розрядку. Встановлено, що рівень агресії у молодих людей, які застосовують ненормативну лексику вищий, ніж у осіб, які її не застосовують в емоційно напружених ситуаціях. У кризових та екстремальних ситуаціях роль ненормативної лексики суттєво зростає, її використання стає способом швидкого емоційного розрядження. У воєнний період суспільство стає більш терпимим до ненормативної лексики, яка проникає в літературу, публічні виступи та масову культуру як символ пережитого горя. Проте, активне застосування ненормативної лексики може призводити до трансформації мовленнєвої поведінки на соціально-культурному рівні в бік негативних тенденцій суспільства. Якщо нецензурна лексика стає невід’ємною складовою мовленнєвої поведінки особистості, це може загрожувати її становленню як суб’єкта власного життя, негативно позначатися на формуванні позитивного Я-образу й спричиняти деформацію особистості. Практичне значення роботи полягає у можливості розробки програми розвитку мовленнєвої поведінки з метою створення індивідуального дизайну мовлення.
Посилання
1. Клепуц, Л. (2009). Стратегії класифікації ненормативної лексики. Матеріали I Міжнародної конференції молодих вчених. Гуманітарні та соціальні науки (м. Львів, 14–16 травня 2009 р.), (с. 84-87). Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка». Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/6678/1/30.pdf
2. Макарець, Ю. (2021). Психолінгвістична природа мовної норми та її місце серед чинників мовленнєвої діяльності. Psycholinguistics, 29(2), 151-172. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2021-29-2-151-172
3. Ставицька, Л. (2008) Українська мова без табу (Ukrainian Without Taboos). Словник нецензурної лексики та її відповідників. Обсценізми, евфемізми, сексуалізми. Київ : Критика. Режим доступу: https://files.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Inshi47/0038133.pdf
4. Хомякова, О.В. (2011). Ненормативна лексика як руйнівний фактор культури особистості. Культура України, 35, 122-131. . Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Ku_2011_35_14
5. Широкодюк, Л. (2009). Лихослів’я у шкільному середовищі: профілактика і корекція. Київ : Шкільний світ. Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=0&S21STR=%D0%A8%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%8E%D0%BA%2C%20%D0%9B%D1%96%D0%BB%D1%96%D1%8F
6. Широкорадюк, Л.А. (2011). Соціально-психологічний феномен лихослів’я як ознака суб’єктної деформації. Наукові студії із соціальної та політичної психології, 27, 215-224. Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Nsspp_2011_27_26
7. Gibbons, A.F. (2023). Bad language makes good politics. Inquiry, 1-30. https://philpapers.org/archive/GIBBLM.pdf
8. Anderson, L., & Trudgil, P. (1990). Bad Language. Oxford : Basil Blackwell LTD., Bailey L.A., Режим доступу: https://www.scirp.org/reference/referencespapers?referenceid=3499969
9. Bamman, D., Eisenstein, J., & Schnoebelen, T. (2014). Gender identity and lexical variation in social media. Journal of Sociolinguistics, 18(2), 135-160.
10. Coats, S. (2021). «Bad language» in the Nordics: profanity and gender in a social media corpus. Acta Linguistica Hafniensia, 53(1), 22-57. Режим доступу: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/03740463.2021.1871218#abstract
11. Dembska, K. (2007). Rosyjsko-polski słownik eufemizmów semantycznego pola seksu. Режим доступу: https://www.ceneo.pl/904496?srsltid=AfmBOopPhyw2m10wGvcilG0M1x9QzZfNodt8Ze94xP-9wfxrwFhlN73D
12. Grochowski, M. (2002). Słownik polskich przekleństw i wulgaryzmów. Warszawa : Wydawnytstvo Naukowe PWN. Режим доступу: https://books.google.com.ua/books/about/S%C5%82ownik_polskich_przekle%C5%84stw_i_wulgary.html?id=Xs_qAAAAMAAJ&redir_esc=y
13. Cappelen, H., & Dever, J. (2019). Bad language. Oxford University Press. https://philarchive.org/archive/STAHCA-12
14. Jay, T., & Janschewitz, K. (2008). The pragmatics of swearing. Journal of Politeness Research. Language, Behaviour, Culture, 4, 267-288. Режим доступу: https://www.mcla.edu/Assets/MCLA-Files/Academics/Undergraduate/Psychology/Pragmaticsofswearing.pdf
15. Owens, J. (2019). Bad Language and Scholarly Publishing: Use It or Lose It?. Nurse Author & Editor, 29(3), 1-7. https://doi.org/10.1111/j.1750-4910.2019.tb00044.x
16. McEnery, T. (2004). Swearing in English: Bad language, purity and power from 1586 to the present. Routledge, 27(3). http://dx.doi.org/10.1093/applin/aml026
17. Cappelen, H. & Dever, J. (2021). «Bad Language: Contemporary Introductions to Philosophy of Language». Philosophy in Review, 41(1), 4-6. Режим доступу: https://id.erudit.org/iderudit/1076206ar
