СВІТОВИЙ ДОСВІД ІНКЛЮЗИВНОЇ ФОРМИ ОСВІТИ

Анотація

У статті розглядаються основні тенденції світової практики впровадження інклюзивної форми освіти. Представлено специфіку розбудови освіти в Нідерландах США, Японії, Канади. Так, у Європі процес освітньої інтеграції був побудований на основі результатів експерименту який представляє собою напрям «служб шкільного консультування», куди входили фахівці які проводили обстеження дітей, корекційно-розвиткову роботу в позаурочний час, просвітницьку роботу серед батьків і, таким чином, було започаткована система внутрішньої підтримки дітей з ООП в масових школах.

Проаналізовано негативні тенденції, що виникали в школах у зв’язку, зі  спільним навчанням учнів. Представлено модель надання психолого-педагогічної допомоги дітям з особливими освітніми потребами, в структури якої входять консультативна, корекційна, професійно-орієнтовна освіта. Особливої уваги система інклюзивної освіти приділяє залученню батьків до співпраці зі школою.

Інклюзивна освіта у Великобританії має ресурсне забезпечення (спеціаліст, асистент учителя, додатковий учитель, терапевт), можуть мати спеціальні класи та спеціальне обладнання. З’ясовано труднощі та проблеми англійської системи інклюзії та позитивні тенденції які полягають у традиціях благодійності, впливу мас-медіа активної діяльності громадських об’єднань, спілок, асамблей, поступальності процесу, його послідовності (дошкільні заклади - школа – вища школа). В США у визначені індивідуального підходу (плану) відіграють батьки в освітньо-інклюзивному процесі. Вони присутні в усіх сферах шкільного життя своєї дитини, можуть оскаржити програму та  впливають на будь-яке рішення школи. Особливістю американської системи інклюзивного (спільного) навчання дітей є відсторонення учня з ООП у разі агресивної поведінки яка коригується спеціальними заходами.

Аналіз японської системи інклюзивної освіти показав акцент на підготовці вчителів які володіють спеціальними навичками психології, медичної допомоги, комунікації. Виявлено, що результатом роботи вчителів інклюзивної освіти є виховання дітей таким чином, щоб в подальшому звичайні діти і з особливими освітніми потребами могли розуміти одне одного, та повноцінно жити в суспільстві. 

Представлено п’ять моделей інклюзивної освіти в Канаді, кожна з яких враховує різні освітні, організаційні, процесуальні, корекційно-розвиткові особливості інклюзивних процесів. Так, ресурсні кімнати дають можливості долати труднощі поведінки, навчання, вольової регуляції, комунікації та соціалізації учнів. Зроблено висновок, що сучасна світова інклюзивна освіта має загальноприйняті державні, освітні, корекційно-розвиткові стратегії залучення дітей із особливими освітніми потребами до спільного навчання і виховання та індивідуальні риси інклюзивно-освітнього процесу які відображають державні та громадські потреби цілого суспільства.