ГУМАНІСТИЧНИЙ ВИМІР СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ В НОВИХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ УМОВАХ

Анотація

Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується активним переосмисленням гуманістичних засад освіти, зокрема в контексті соціалізації дітей з особливими освітніми потребами. У процесі розбудови інклюзивного освітнього середовища особливої актуальності набуває питання культурного виміру соціалізації дітей з порушеннями зору, адже саме культура формує систему цінностей, норм і моделей поведінки, що визначають механізми включення дитини у соціум. Відтак, необхідність гуманітарного переосмислення освітнього процесу зумовлює потребу дослідження соціокультурних, філософських і педагогічних підстав інклюзивної освіти, орієнтованої на дитину як активного суб’єкта культури. Інтеграція дітей з порушеннями зору в сучасне суспільство не може бути зведена лише до технічного забезпечення навчального процесу або до медико-педагогічної підтримки. Йдеться про ширше завдання — формування нового світоглядного бачення, у межах якого кожна людина розглядається не як «об’єкт» допомоги, а як рівноправний учасник культурного і соціального життя. Саме гуманістична парадигма відкриває можливості для формування системи освіти, в якій дитина з порушеннями зору сприймається не як «інша», а як носій власної культурної цінності, здатний до творчої самореалізації. Проблема соціалізації осіб з інвалідністю, зокрема дітей з порушеннями зору, набуває особливої ваги в умовах цивілізаційних зрушень, пов’язаних із переосмисленням гуманізму, соціальної справедливості та рівності. Новітні підходи до освіти вимагають від науковців і педагогів не лише адаптації навчальних програм, а й глибокого осмислення філософських і культурологічних основ педагогічної діяльності. Це вимагає системного аналізу способів, у які наука, культура та ідеологія формують суспільні уявлення та визначають ставлення до осіб із психофізичними порушеннями.