Науковий часопис Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти

Формування досвіду міжкультурної комунікації студентів факультетів мистецтв педагогічних університетів

2024-06-06T08:50:20+00:00

Актуалізовано проблему підвищення якості підготовки майбутніх учителів мистецьких дисциплін у контексті парадигмальних змін у системі сучасної мистецької освіти. На основі методів теоретичного аналізу, узагальнення, абстрагування обґрунтовано авторську позицію щодо реалізації культурної ідентичності студентів у процесі мистецького спілкування з представниками інших культур.

Історія музики як навчальна дисципліна в контексті антропологічного підходу

2024-06-06T08:55:11+00:00

Актуальність антропологічного підходу у викладанні історії музики обґрунтована необхідністю підготовки нового типу музиканта-фахівця, здатного у кожному музичному творі віднайти віддзеркалення уявлень митця стосовно моделі світу і моделі людини, притаманній певній історичній і національній культурі. Застосування аналітичного, історичного, культурологічного, компаративного методів дозволило проаналізувати антропологічний зміст головних етапів еволюції європейської музики від античності до музики ХІХ ст.; виділити головні антропологічні дефініції, необхідні для розуміння сенсу музики та особливостей втілення у ній концепції світу й людини; окреслити коло проблем, які варто розкрити для створення антропологічного бачення музичної культури на певному історичному етапі її еволюції. Здійснено теоретичне узагальнення проявів антропологічного мислення в європейському музичному мистецтві та сформульовано практичні рекомендації щодо використання антропологічного підходу у викладанні навчальної дисципліни історія музики.

Трансверсальний підхід у системі фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва засобами цифрових технологій

2024-06-06T09:00:45+00:00

Дослідження спрямоване на аналіз трансверсального підходу в системі фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва засобами цифрових технологій та його вплив на формування професійних навичок студентів. Важливим елементом є опис функціональних можливостей зазначених технологій як засобу оптимізації освітнього процесу в мистецьких ЗВО. Авторське формулювання поняття «трансверсальний підхід» охарактеризовано як методологічну основу сучасної фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва. Це дозволяє аналізувати можливості описаного підходу для формування професійних компетентностей студентів засобами цифрових технологій, адекватно його застосовуючи.

Методика формування здатності до творчої самореалізації студентів факультетів мистецтв у процесі вокально-хорової роботи

2024-06-06T09:14:31+00:00

Методика формування здатності до творчої самореалізації магістрантів музичного мистецтва у процесі вокально-хорової діяльності охоплює наступні етапи педагогічної роботи: діагностично-пошуковий, проблемно-інформаційний, комплексно-моделюючий, аналітико-оцінний, креативно-прогностичний. Діагностично-пошуковий та проблемно-інформаційний етапи націлюють студентів на виявлення вміння використовувати креативне мислення під час підготовки до проведення вокально-хорової роботи зі школярами. Комплексно-моделюючий та аналітико-оцінний етапи спрямовані на орієнтацію студентів факультетів мистецтв до творчої самореалізації у практичній діяльності. Креативно-прогностичний етап націлений на формування здатності магістрантів музичного мистецтва до творчої самореалізації у практичній діяльності, що дозволяє розв’язувати завдання побудови особистісної стратегії проєктування власної творчо-самостійної діяльності.

Структурно-функціональна модель формування професійної компетентності майбутніх хореографів

2024-06-06T09:20:24+00:00

Обґрунтовано структурно-функціональну модель формування професійної компетентності майбутніх хореографів, уточнено зміст понять «модель» і «моделювання», визначено етапи реалізації технології моделювання професійної компетентності майбутніх хореографів. Ця структурно-функціональна модель формування професійної компетентності майбутніх хореографів містить наступні блоки: методологічно-змістовий, суб’єкт-суб’єктний, процесуально-організаційний; контрольно-результативний, які є взаємозумовленими та взаємозалежними, реалізовуються через дотримання певних умов, що забезпечують ефективність функціонування моделі в процесі фахової підготовки.

Трансфесійно-комплексний підхід до фахової підготовки магістрантів музичного мистецтва

2024-06-06T09:24:28+00:00

Розкривається потенціал трансфесійно-комплексного підходу до фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва. Основна увага привертається до практичного спрямування процесу навчання. Характерне для мистецької освіти широке охоплення різних галузей мистецтва створює сприятливі обставини впровадження цього підходу, який передбачає багатовимірність, міждисциплінарність, готовність майбутніх учителів до засвоєння і виконання широкого спектру різновидів діяльності, синтез знань з різних наукових галузей. Тому в мистецькій освіті трансфесійне оновлення системи підготовки студентів може стати вельми продуктивним. Застосування трансфесійно-комплексного підходу припускає паралельне впровадження інформативних і проблемно-пошукових методів навчання; використання прийомів самозаглиблення і водночас досягнення комунікативної відкритості майбутніх учителів; забезпечення свободи вибору і водночас залучення студентів до виконання уніфікованих навчальних завдань, застосування безпосередніх міжособистісних і електронних дистанційних способів спілкування викладача зі студентами. Перспективними напрямками розвитку сучасної мистецької вітчизняної освіти визначається універсалізація знань, умінь та навичок студентів в галузі мистецтва, полікультурні вектори розвитку мистецької освіти, педагогічний інструментарій активізації в сучасних умовах становлення особистості засобами музичного мистецтва.

Формування свідомого ставлення майбутніх учителів музичного мистецтва до занять на фортепіано

2024-06-06T11:38:12+00:00

Головний акцент у розкритті можливостей свідомого відношення майбутніх учителів музичного мистецтва до занять на фортепіано робиться на філосовсько-психологічній складовій. Узагальнено емпіричні і спеціальні дані щодо дослідження сутності свідомості (спрямованості психічної активності індивіда). Складовими структури формування свідомого ставлення здобувачів музичної освіти є інтереси до певних фортепіанних творів, уподобання рідних, друзів та знайомих. Послідовне формування свідомого ставлення до фортепіанних уроків здійснюється за допомогою педагогічного процесу у навчальних закладах, у сім'ї, і має значення сприйняття навколишньої музики. Свідоме ставлення здобувачів освіти до фортепіанних занять пов’язується з мотивацією, інтересом, бажанням та особистісними переконаннями. Допомагатиме впевненість у виконавських можливостях, з опорою на знання з методики. Свідомість студентів активізується, коли виникає бажання зіграти за фортепіано конкретний музичний твір.

Зміст музично-інтонаційного мовлення у виконанні творів майбутніми вчителями музичного мистецтва

2024-06-06T11:46:38+00:00

Інтонування у музично-інструментальному виконавстві розглядається з точки зору питань, що виникають у діяльності вчителів музичного мистецтва у процесі відтворення творчого музичного задуму композитора. Так, музично-інтонаційне мовлення і поняття «інтонація» постають як науково-теоретичні проблеми і досліджуються з різних позицій, у співвідношенні з іншими поняттями і категоріями. Природа звуку описана в контекстному зв’язку з руховою сутністю діяльності людини, а музична та мовна інтонації представлені в значенні висотної організації музичних тонів (музично-інтонаційне мовлення); «інтонування» та інші характеристики звуку розглядаються в єдності з конкретною манерою музичного висловлювання (таких, як артикуляція, музична інтонація, гучність, лад, ритм).

Підготовка майбутніх бакалаврів музичного мистецтва до професійного саморозвитку

2024-06-06T12:01:28+00:00

Проблема професійного саморозвитку бакалаврів музичного мистецтва розглядається крізь призму готовності майбутніх фахівців до професійної інструментально-виконавської діяльності. Учитель музичного мистецтва постійно виступає в ролі виконавця, ілюстратора, концертмейстера на уроках і також позакласній роботі, використовуючи складний, різноплановий репертуар. Кожен урок в інструментальному класі пропонується будувати так, щоб студент міг самостійно ставити перед собою нові завдання і вчився розв’язувати їх – тому в пропонованій методиці підкреслюється необхідність розвитку мотивації самовдосконалення, стимулювання молодих фахівців до самостійної творчості.

Виконавсько-інструментальна майстерність майбутніх учителів музичного мистецтва: теоретичний аспект

2024-06-06T12:08:00+00:00

Запити сучасної мистецької освіти актуалізують пошук нових підходів та вирішень навчальних завдань, створюючи потребу у підвищенні якості підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва. Успішна виконавська діяльність як один з найголовніших елементів професійної діяльності майбутніх педагогів-інструменталістів потребує не тільки розвитку технічних навичок, а й вимагає художньої наповненості. Виконавсько-інструментальну майстерність майбутніх учителів музичного мистецтва визначено як здатність виконавця осягати та відтворювати художній зміст музичної композиції, і передбачає технічну вправність, артистичне виконання. До компонентів віднесено виконавську інтерпретацію, музично-теоретичні та жанрово-стильові знання, концертний виступ. Виконавсько-інструментальна майстерність є системним утворенням, яка потребує розвитку кожного окремо взятого компоненту. Сучасна виконавсько-інструментальна майстерність педагогів-музикантів засновується на поєднанні досягнень у галузі музичного мистецтва та педагогіки.

Методи та прийоми формування виконавської культури майбутніх артистів-вокалістів на заняттях сольного співу

2024-06-06T12:13:07+00:00

Відповідно до запропонованих компонентів виконавської культури (мотиваційно-ціннісний, інформаційно-діяльнісний, контрольно-рефлексивний, інтерпретаційно-виконавський) розроблено методику формування виконавської культури майбутніх артистів-вокалістів на заняттях сольного співу, в яку увійшло чотири групи методів та прийомів. Увагу зосереджено на висвітленні практичних аспектів організації процесу навчання, таких як робота над вокально-технічними вправами, розвиток дикції та артикуляції, а також робота над інтерпретацією музичного матеріалу тощо.

Польська фортепіанна музика для дітей та юнацтва ХІХ – першої половини ХХ століття

2024-06-06T12:58:37+00:00

В огляді фортепіанної музики польських композиторів Поділля періоду ХІХ – першої половини ХХ ст. прослідковано історію створення дидактичної літератури для дітей та юнацтва, проаналізовано перші «фортепіанні школи» І. П. Козловського, Я. Новінського, Й. Новаковського, Ф.І. Добжинського, З. Носковського, О. Ружицького. Представлено розбір фортепіанних альбомів, подано методичний аналіз окремих п’єс Г. Пахульського, І. Фрідмана, Ф. Нововейського, Ф. Рибіцького. Підкреслюється необхідність державної підтримки в Україні спадщини композиторів національної фортепіанної школи, адже забезпечення музичної освіти художньо змістовним, різноманітним за піаністичними завданнями педагогічним репертуаром для початківців наразі є актуальним.

Сутнісні та змістові аспекти етнопедагогічної свідомості майбутніх учителів музичного мистецтва

2024-06-06T13:03:02+00:00

Науково-теоретичне обґрунтування етнопедагогічної свідомості майбутнього вчителя музичного мистецтва базується на системі цінностей української етнічної педагогіки у відповідності до взаємозв’язку домінуючої цінності-цілі, цінностей-засобів та цінностей-відносин. Інтенціональність як важливий фактор підвищення якості вокального, вокально-хорового та інструментального навчання розглядається в контексті підвищення емоційного відгуку на українську народну музику, яка втілює естетику виховного ідеалу українства. Етнопедагогічна свідомість майбутнього вчителя музичного мистецтва є змістовою складовою загальної етнопедагогічної культури особистості, інтегрує етнопедагогічне мислення та етнопедагогічну діяльність.

Етапи розвитку хореографічної діяльності від аматорства до сучасних приватних танцювальних студій Вінниччини

2024-06-06T13:07:40+00:00

Розглядаються особливості історичного розвитку хореографічного мистецтва на Вінниччині в період 1920-2020-х років. Показано п’ять етапів історичного розвитку танцювального аматорства. У ХХІ ст. накопичений досвід став опорою для продовження в діяльності викладачів різноманітних приватних танцювальних студій. Глобальний розвиток хореографічного мистецтва в наші дні супроводжується масовим відкриттям приватних хореографічних студій в Україні, зокрема, і на Вінниччині. Діти та молодь охоче знайомляться з новими стилями та активно опановують сучасні напрямки хореографії. Так, особливо популярними є Contemporary, Modern, Jazz Modern, Jazz Funk, Hip Hop, High Heels, Twerk, Stretching, Break Dance, Dancehall, Choreo, K-pop. Отже, сучасні викладачі, які займаються хореографічною діяльністю, повинні мати високий рівень професійної компетентності, оскільки мають допомагати дітям і молоді в культурному зростанні та стимулювати розвиватися фізично.

Трансформація мистецької освіти в умовах воєнного стану (на прикладі факультету мистецтв і художньо-освітніх технологій ВДПУ імені М.Коцюбинського)

2024-06-06T13:15:33+00:00

Дослідження присвячено особливостям мистецької освіти як невід’ємної ланки системи освіти України, котра у період воєнного стану зазнала істотних змін та трансформацій. Головною метою стало збереження культурного коду українців. На тлі посилення уваги до оновлення змісту і покращення якості мистецько-освітніх процесів виховується нове покоління здобувачів вищої освіти, які у майбутньому стануть хранителями традицій і трансляторами українського мистецтва. Узагальнено інформацію про поточну роботу факультету мистецтв Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського у період повномасштабного вторгнення ворога в Україну. Пропонуються різні способи відродження інтересу до української культури, зокрема, активізація творчої діяльності українців за кордоном, вивчення та створення нових мистецьких творів на воєнну тематику, пошук шляхів естетичного виховання на основі патріотизму і відданості українським цінностям, глибинне вивчення музично-педагогічної і просвітницько-організаторської діяльності вінницьких митців і художніх колективів.

Жанрово-стильова парадигма як музикознавчо-педагогічна проблема

2024-06-05T15:18:45+00:00

Проаналізовано музикознавчі та педагогічні дослідження щодо жанру та стилю. Зазначено, що жанрово-стильова парадигма є явищем, яка об'єднує жанрові та стильові особливості композиторської та виконавської творчості, сукупність знань щодо їх специфіки та типових рис. Визначено, що музичні стилі та жанри досліджуються у якості музикознавчого та педагогічного феноменів, відображаючи культурно-творчий розвиток тієї чи іншої епохи. Зазначено, що дослідження жанру та стилю знаходять вагомий відгук у педагогічних працях. Наголошується важливе значення жанру та стилю у виконавському розвитку студентів; виділяються три етапи вивчення жанрово-стильових категорій (ознайомливо-перцептивний, атрибутивно-аналітичний, творчий); обгрунтовується важливість цілісного аналізу музичного твору, його виразових засобів як основних характеристик певного жанру та стилю. Визначено, що розуміння жанру та стилю є однією із базових якостей майбутніх учителів музичного мистецтва, які необхідні для передачі образно-художнього змісту музичного твору, орієнтації в історико-культурному просторі, виконавському відображенні композиторського задуму.

Формування готовності до самостійної навчально-пізнавальної діяльності майбутніх фахівців культури та мистецтва

2024-06-05T15:24:19+00:00

Конструктивно-структурний аналіз освітньо-професійної програми підготовки бакалавра та магістра галузі знань «Культура та мистецтво», спеціальності 025 «Музичне мистецтво» та 024 «Хореографічне мистецтво» переконує у необхідності висвітлення наступних методологічних підходів: компетентнісний, культурологічний, особистісно-діяльнісний. Самостійна навчально-пізнавальна діяльність майбутніх фахівців культури та мистецтва сприяє формуванню ініціативності, дисциплінованості, креативності, почуття відповідальності та колективізму, необхідних майбутньому фахівцю у навчанні і професійній діяльності.

Особливості корекції психофізіологічного стану та соматичного здоров’я людини засобами вокалотерапії

2024-06-06T08:40:26+00:00

Проблеми, пов'язані зі зростанням стресогенних факторів у сучасному суспільстві, викликають психологічну нестабільність, дезорганізацію, що призводить до невротизації як дітей, так і дорослих. Актуальним для вчених різних наукових галузей є удосконалення прийомів і методів корекції психофізіологічного стану та соматичного здоров’я людини, зокрема, психофізіологічного впливу музики на людину. Особливе місце відведено корекційним можливостям вокалотерапії як одній із форм активної музикотерапії, адже спів позитивно впливає на настрій людини, спрямовує функціональну активність, працездатність. Метод колективного співу розглядається як один із засобів зняття напруження і гармонізації особистості, орієнтує людину на спілкування, дає змогу встановити соціальний контакт, викликає почуття безпечної самореалізації. Подано комплекс вокально-тренувальних вправ, серед яких дихальна гімнастика, артикуляційна гімнастика, вправи для формування основних вокальних навичок.

Зміст поняття «творча індивідуальність особистості» у зарубіжній літературі

2024-06-06T08:45:12+00:00

Дослідження поняття «творча індивідуальність особистості» зумовлено розвитком сучасних парадигм ідентичності та самовираження. Зарубіжний досвід допомагає розкрити психологічні аспекти творчого процесу, вплив культури на індивідуальне вираження творчості та педагогічні аспекти розвитку креативності та інноваційного мислення в освіті. Важливість теми для самоідентифікації українців полягає в розкритті внутрішніх проявів творчого процесу особистості з точки зору вивчення творчої індивідуальності в зарубіжній літературі в різних аспектах філософії, психології, освіти та сучасних педагогічних досліджень, присвячених ідентичності особистості.

Когнітивна сутність музичного інтелекту в розвитку особистості учня

2024-06-06T12:17:16+00:00

У соціальному аспекті музичний інтелект відображає інтеграцію емоційних, когнітивних, комунікативних та регуляційних властивостей особистості. Розвинутий музичний інтелект учителя є запорукою професійної ефективності, засобом створення необхідної позитивної психологічної атмосфери, налагодження взаєморозуміння з учнями під час уроків музичного мистецтва. Музичний інтелект також є важливою складовою для формування вмінь і навичок учнів. Представлено власне розуміння сутності музичного інтелекту як необхідної здатності поряд з комплексом музичних здібностей (почуттям ритму, музичним слухом, музичною пам’яттю тощо). Музичному інтелекту відводиться провідна роль у розкритті музичної обдарованості особистості. Саме інтелект відповідає за включення у перелік музичних здібностей креативності – здатності творити нове і невідоме у процесі формування особистості учня.

Педагогічне керівництво розвитком креативності молодших школярів у хореографічному гуртку

2024-06-06T12:25:08+00:00

На основі психолого-педагогічних та мистецтвознавчих джерел теоретично обґрунтовано педагогічні умови навчання молодших школярів мистецтву хореографії. Розроблено комплексну методику, спрямовану на розвиток креативності молодших школярів у контексті практичних питань педагогічного керівництва розвитком креативності учнів у хореографічному гуртку. Пропонуються різні форми і методи роботи: заохочення, усвідомлення власних дій, осмислення результатів творчості, самооцінка, самовдосконалення. Окремо висвітлюються такі поняття, як «хореографічна підготовка», «розвиток креативності». Найважливішим методичним орієнтиром у розвитку креативності молодших школярів у хореографічному гуртку є націленість на вдосконалення їхньої виконавської майстерності.